2.Прочитай речення. Спочатку випишіть речення із сполучниковим зв’язком, а потім – із безсполучниковим.
Підкресліть граматичні основи.
Ще тримались по садках пізні сливи, як раптом пішов сніг.
Шелестить пожовкла кукурудза, ніжиться під вересневим сонцем врунистими сходами озимина.
Наді мною вечір жменями засіває зорі, а біля мене арфами бринять підморожені верби, а під ногами голубі тіні бавляться із снігом.
Туман над лугом колихався, кричали у гаю сичі.

Малу павутиночку вітер відносить, за неї

Прийшла зима- чарівниця , захурделила, замела доріжки білим снігом, закувала в лід річки і озера. У небі закружляли у дивному танку срібні сніжинки. 
- Дивіться, яка я гарна! Таких візерунків, як у мене, немає нівкого, - мовила одна сніжинка.
- Так, ти гарна, але не гарніша за інших! Ми всі  діти  матінки-зими і однаково прекрасні, - відповіла друга сніжинка.
- Але ж візерунки у нас різні, і мій  найкрасивіший, - не вгамовувалася перша сніжинка. 
   Друга сніжинка хотіла щось сказати подрузі, але в цю мить впала на щось тверде. 
- Дивись, яка вона гарна, який у неї чудернацький візерунок! - промовило якесь дівча розглядаючи на долонці сніжинку.
    А перша сніжинка впала дівчинці під ноги і ніхто не побачив її краси серед величезної кількості сестер-сніжинок... 

Кожен має близьку до серця людину, яка в важку хвилину прийде на до підтримає. І ми цю людину ніби приручаємо до себе, адже потім в першу чергу вона звертається до тебе. Те ж можна сказати про тварин, але вони прив"язують своє серце сильніше ніж люди. Взагалі, коли хтось звикає до тебе, твоє до знає, що ти його не покинеш, не зрадиш, то він тоді без тебе не може. Тоді він проситиме до саме в тебе, а не в когось іншого. І тоді ти вже не можеш відмовити, бо без твоєї підтримки твій друг потрапить в велику халепу, і це буде винен не він, а ти.