До іть мені будь Українська мова 5 клас Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання 1 і 2.

-Добридень, Сашко!

-Добридень, Наталіє Петрівно!

-О, як ти підріс за літо! Вже такий високий став!

-Еге, підріс! Тепер буду вищий за всіх у класі, а я цього соромлюся!

-Тю, не переживай. Діти всі ростуть. Будеш скоро високим, як твій батько!

-Ой людоньки, не хочу! 

- Чому? Чоловіки мають бути високими та стрункими! І ти будеш!

- Кахи-кахи! Який же я чоловік? Мені ж тільки 9 років!

- Сашко, ну, ти ж колись станеш дорослим... Від цього нікуди не дінешся.

- Мені ще ого-го скільки років бути дитиною. Ще треба школу закінчити. А вона така складна… Думаю, що доведеться ще років 30 вчитися в ній.

- Чому це?

- Важко гризти мені, Наталіє Петрівно, граніт науки цей.

- Ой, нещастя моє, треба старатися. Сумлінно виконувати всі домашні завдання.

- Ой, людоньки, так я ж їх виконую! От тільки оцінки погані!

- А чому тоді оцінки погані?

 - Я ж кажу: граніт науки важко мені гризеться.

- Ах смішний же ти, Сашко!

- Ой лишенько, я ж до школи запіснююсь!

- Ну добре, бувай.

- Будьте здорові!

Будь-яка сім’я має свої власні традиції , які шануються і дотримуються з покоління в покоління. Моя сім’я також має цілий ряд звичаїв , які дуже душевні , красиві і цікаві.У числі таких традицій – щовечірнє чаювання . На жаль , темпи сьогоднішнього життя не дозволяють нашій сім’ї збиратися всім разом на вечерю , і кожен , хто повертається з роботи або навчання , може поїсти у своєму власному режимі. Але яким би пізнім ні був час для загального збору сімейства , чаювання ніколи не скасовується .Ми збираємося на кухні , зручно розташувавшись на м’якому куточку. А на столі , м’яко освітленому лампою під квітчастим абажуром , розставляються звичний чайний сервіз. Поширюється аромат усіма нами улюбленого гарячого чаю , у вазочках розкладаються спокусливі солодощі. По неділях на кухонному столі царює здобний пиріг.Неспішно попиваючи чай , ми ділимося своїми враженнями про минулий день , слухаємо поради старших , насолоджуємося смаком і тишею умиротворення . Я дуже люблю такі вечори . Це світло , теплота і затишок немов обгороджують від складнощів нинішньої життя.Ще однією улюбленою моєю традицією є походи на природу в день Восьмого березня. Складно сказати , з яких пір в нашій родині існує такий звичай . Але день цей обраний не випадково. Початок березня – період найкапризнішої погоди , і цей день завжди непередбачуваний. Щороку дуже весело і хвилююче чекати , чи піде у цей день мокрий сніжок , прогляне Чи крізь голі гілки дерев несміливе сонечко , або природа пригрозить нам поривчастим і пронизливим вітром .Проте , це зовсім не перешкода для прогулянки на свіжому повітрі , і після ситного і смачного сніданку , привітання жінок і вручення красивих і приємних подарунків ми незмінно вирушаємо за місто , щоб насолодитися  якпробуджується від зимового сну природа , побачити перші весняні прояви .У лісі ми намагаємося більше рухатися , щоб не замерзнути. Якщо ще лежить сніг , катаємося на бігових лижах , якщо земля вже суха , граємо в м’яч або інші рухливі ігри . Потім ми п’ємо чай або кавуз великого термоса і підкріплюємося захопленими з дому бутербродами.Це прекрасна традиція , яку наша сім’я дотримується неухильно. Приємно , що у нас ніколи не виникає питання , як провести Міжнародний Жіноче свято , і всі ми в цей день нескінченно щасливі.