ответ:
- привіт, марусю! куди ти поспішаєш?
- привіт, світлано! я йду на зустріч з одним хлопчиком, з яким познайомилась в інтернеті.
- марусю, так не можна робити!
- чого?
- та це ж зовсім незнайома людина. ти ж не знаєш, хто сидить по той бік монітору. можливо, це заманив тебе у пастку злочинець.
- ой, як страшно! я навіть не додумалась. тоді я нікуди не піду.
- правильно. ти хоч свою адресу не повідомляла або якісь інші особисті дані?
- ні, слава богу. ми розмовляли телефоном. тому я й повірила.
- треба знати певні правила спілкування телефоном і в інтернеті із незнайомцями. нікому не можна довіряти та необхідно дбати про свою безпеку. в режимі онлайн так багато шахраїв та злочинців.
- і тобі, подружко. може пройдемося?
- підемо!
—привіт, Олено!
—привіт, Кать
—чому ти купила мені на день народження білий чохол для телефону, якщо я хотіла чорний?
—Вибач, Оль, я не знала який твій улюблений колір
—треба було спитати!
—я б так зіпсувала тобі сюрприз
—ну та й що! цікаво ж
—але ж...
—ніяких але, на наступний раз будеш питати мене що мені купити
—добре, вибач...
Цей діалог виконують дві особи, різні за характером. Перша особа, Оля, горда, високої про себе думки, зухвала. А друга—Катя, тихенька, добра, ввічлива.
Замість того, щоб подякувати Каті за подарунок, Олена насварила її за неправильно підібраний колір, тим же зіпсувала їй настрій
Кароч, діч
Надіюсь, до
