ДО ІТЬ БУДЬ ЛАСКА З ТЕСТАМИ. 1. Виділене слово є прийменником у реченні:
А) КОЛО хати мати-зозуля кує мені розлуку.
Б) НАВКОЛО тільки дуби та клени — глушина, і нікого-нікогісінько навкруги.
В) Він примружено глянув на дівчат, що саме проходили НЕПОДАЛІК.
Г) За хатою буде зелений садочок, НАВКОЛО із квітів рясненький віночок.
Д) Будинки, у яких мешкали хлопці, стояли НАВПРОТИ, через вулицю
2. Виділене слово є прийменником у реченні:
А) Як я люблю оці години праці, коли усе НАВКОЛО затиха під владою чаруючої ночі.
Б) Гори НАВКОЛО мовби висіли в повітрі.
В) Соломія сиділа НЕПОДАЛІК.
Г) ПОБЛИЗУ не було живої душі.
Д) ОБАБІЧ шляху то тут, то там мріють у степу хутори. *

Твір називається "Крилаті брати"
Вирішила княгиня побудувати новий замок. З’їхалися іноземні майстри, показують свої малюнки. Німець – фортецю з товстими мурами, араб – палац із мальованими вежами, італієць – схожу на орлине гніздо башту.
Тут троє братів-буковинців принесли свій сплетений із лози замок. Невимовно прекрасний був цей витвір. Побачила княгиня й зачудувалася.
Почали брати замок будувати. Прокидалися вони, коли було темно, а спати лягали, коли переконувалися, що за день усе зроблено гаразд. 
Стіни швидко підводились угору. Здавалося, замок сам виростає із землі.
Слава про будову линула по навколишніх князівствах. Приходили князі й бояри, просили братів і їм збудувати прекрасні житла.
Будівництво закінчувалося. Княгиня благала майстрів нікому не зводити нічого подібного. Обіцяла зробити їх боярами, озолотити. Відмовилися брати, бо вони звикли до праці.
Ось забито останній цвях. Тут княжі слуги сокирами розвалили риштування. Майстри зосталися на даху. Княгиня гукнула їм: «Тепер будуйте, що хочете!»
Не знали брати, як на землю спуститися. Але тут вони побачили журавлів, що пливли в блакиті неба. Блискавкою майнула думка: «Дерев’яні крила!» Схопилися майстри за інструмент. За якийсь час вони мали три пари крил. Прив’язали вони крила до плечей, стрибнули з вежі й полетіли за журавлями. 

Після довгого зимового сну прокинулася чарівна природа. І я зрозуміла, що весна прийшла в мій рідний край.
Повітря стало таке тепле. Небо одягнуло блакитне платтячко. А на ньому золота корона – сонце. І його блискучі промені оживили усе: землю, дерева, кущі. На деревах з’явилося зелене листячко. На землі буяє свіжа трава. У лісі прокинулися звірі від довгого відпочинку. Розтанув сніг, лід, на землі з’явилися перші підсніжники. В гаю було чути спів солов’їв та інших птахів .
Все ожило та загомоніло з приходом весни.
Я гадаю, що весна дійсно якась чарівниця. Усе чарує та й чарує! Начарувала дуже гарну красу! Особливо квітки – підсніжники.