Установити відповідність : визначити, чим ускладнене просте речення. Поставити розділові знаки. 1.Жовтіють повсюди кульбаби, перші весняні квіти наших полів.
2.Десь далеко, із-за темного соснового лісу, обізвався грім.
3.Луги, струшуючи срібну росу, розляглися співами своїх соловейків.
4.Село, оповите тишею, дихало пахощами квітучих садків.
А- відокремлене означення Б- відокремлена обставина
В- відокремлена прикладка Г- відокремлений уточнювальний член речення​

Жила-була найкрасивіша квітка в світі. Вона стояла на вершині найвищою гори, й вітала сонечко, коли те прокидалось. Не було в світі травинки, що не чула про неї. Але, та квітка була завжди сумна. Вона плакала разом з дощем. Якось виріс біля неї маленький мак. Він був такий ніжний й чистий, що не мав прожити й дня. Але, найкрасивіша в світі квітка викохала його. Мак виріс великим й гарним. А та квітка стала помирати. І перед смертю вона засміялась. І все на цьому білому світі чули її дзвінкий сміх. Вона стала гарною душею. Може, й ти почуєш її сміх?

Ми звикли, що доброта частіше виражається вчинками. Є деякі люди, які роблять багато хороших справ, але вкрай скупі на добрі слова. Такому скажеш а він тобі буркне у відповідь щось нерозбірливе. А добре слово, як відомо, і кішці приємно. А інший солодко говорить, який він добрий, а доброти-то від нього ніхто ніколи не бачив.

Що є доброта? Чи можемо ми сказати, що ми по-справжньому добрі? Як часто ми повинні робити добрі вчинки, щоб вважатися добрими? Раз на тиждень або щодня? Добрі ми, якщо ми годуємо птахів взимку тільки тоді, коли про це нам нагадують в газетах, і збираємо книги в дитячий будинок, коли на стіні висить оголошення? Думаю, нам варто частіше замислюватися і піклуватися про інших. Так, несучи їм добро, ми самі стаємо щасливішими.