Прочитайте текст мовчки,визначне його тему й основну думку,тип і стиль мовлення. ДОРОГИЙ ОБРАЗ
Кажуть, це було в Лівійській пусте
лі. Автобус із туристами мчав новою
автострадою, що розсікала пустелю на
два попелясто-жовтих крила. Над без
країм морем сипучих пісків підноси
лися де-не-де вже звичні піраміди, які,
здавалося, своєю вічністю перевищу-
ють це піщане мовчання.
Водія попросив зупинитися високий
чоловік. Шелестіли піски. Здивовано
дивилися туристи на цього інтелігентного дивака,якому раптом заманулося
зупинити автобус серед пустелі. Чоло-
вік рішуче простував піщаними піщаними хвилями й зупинився біля піраміди. Усе
де він зробив настільки просто й звично, немовбито все життя провів в
одному з бедуїнських племен. Занадто зосереджений, заглиблений у себе,
чоловік раптом заспівав. Це була українська пісня - відомий романе на
слова Лесі Українки.
Туристи, висипавши з автобуса, слухали. Певно, рідко кому в житті
доводилося слухати спів такої дивної експресії, такої розкованості й душевної якості душа співака була наодинці не з Лівійською пустелею, а сам на сам з душево Лесі Українки. Треба було бути справжнім, непідробним актором, щоб зважитися на таку імпровізацію не злякатися штучності. Треба було мати такий голос, щоб викликати з пустелі душу поетеси і переконати вже не здивованих, а зачарованих випадкових супутників своЇх в абсолютній необхідності такого виклику. Треба було любити так її -Лесю Українку. Цим актором був народний артист Борис Гмиря.
Борис Гмиря носив у душі образ поетеси завжди, але звучання гарячого
вітру пустелі викликало його настільки відчутно й мимовільно, що він не
міг не заспівати «Стояла я і слухала весну» (І. Драч).
​