Провідміняти прорядковий числівник дві тисячі двадцять перший , будь ласка.​

Казка про КотаСонце впало. Кот нявкнув і позіхнув. Ікла у нього були білі-білі і дуже великі. Незабаром настала ніч, стало дуже темно.Кот ще раз позіхнув, розкрив свої крила і полетів. Летів він недовго. З ним разом летів повітряна кулька. Він був рожевий і зовсім не підходив коту, тим більше коту-хлопчикові. Але кіт не думав про це - він летів, і це йому подобалося!Але тут кулька лопнула, і кіт різко став падати вниз. Він пустився в піке і вийшов з нього прямо над лісовим озером. А потім пірнув у воду і промок весь, до самого останнього волоска - плавати кіт не любив.Він начисто вилизав свої крила і став худим, худим, аж страшно! Тепер залишалося тільки одне - знайти дорогу до миски, тьху, тобто додому! «Ну і політав!» - Подумав кіт і повільно побрів у напрямку до дому. Він ішов близько сорока хвилин, і крила його зовсім висохли, він помахав ними і знову злетів. По дорозі злякав пару орлів і одну сову. Кот посміхався у всю свою котячу фізіономію і відчував себе наймудрішим з усіх на світі літаючих котів.

Було це дуже давно. Трапилося не передбачуване: сперечалися діти однієї матері - Мови.

Кожен поважно і гордовито хвалився, доводив, що саме він є найважливішим із них.

У розмову втрутився Числівник: „Сидіть усі тихо. Не сперечайтеся. Ви без мене не знаєте, в якому році ви народилися, скільки років живете на світі. Ану спробуйте без мене купити в крамниці морозива, цукерок чи чогось іншого. Як бачите, серед вас я не пасу задніх, бо також маю відмінки, числа, а часом і три роди. У сполученні з Іменником буваю в реченні головним або другорядним членом".

- А що казати? Я думаю, що не треба шукати головного. Тому що без мене не буде ні Тисячі, ні Десяти тисяч, я – простий числівник, утворений з одного слова, а є ще числівники , утворені з  двох коренів, вони називаються складними ( тринадцять ), і бувають такі, які містять два або більше простих чи складених числівників, вони називаються складеними ( сто двадцять). Ось так. А чи знаєте ви, що всі ми кількісні числівники, тому що відповідаємо на питання скільки?, і ми також можемо бути ще й порядковими, коли будемо відповідати на питання  котрий?-  відповів усім розумний  числівник Один.       Всі числівники замислились і зрозуміли, що числівник Один сказав правду – не треба шукати головного, кожен на своєму місці – головний.     Одного разу зібралися всі числівники на  нараду і почали сперечатися, хто  з них найголовніший. -         Я  дуже велике число, я – Тисяча, отже , я – головний. -         А я ще більше число, я – Десять тисяч, значить я головніший за всіх!     І почалась суперечка Кожного разу знаходився числівник, який був найбільшим. І тільки числівник Один  стояв і мовчки на все дивився.         - А ти чого мовчиш? – спитали у нього.