Велика Вітчизняна війна ніколи не перестане хвилювати людей, терзая старі рани. Ми не хочемо війни, але ж її не хотіли й ті, хто загинув тоді, не думаючи про те, що не побачить більше ні сонця, ні дітей, ні свого будинку.
У нашій країні немає жодної родини, якої б не торкнулася війна. Моя сім'я не виняток. Мій прадід пройшов всю війну. Він воював за Батьківщину, за нас, за те, щоб всі ми жили в світі, за спокійну дорогу в школу, за моїх друзів і радість спілкування з близькими людьми. На жаль, мого прадіда давно немає в живих. У нашій родині рідко говорили про війну, напевно, дуже важкі були спогади про неї. Але я безмежно вдячна прадіду і всім захисникам нашої Батьківщини.
і їм за те, що вони не щадили свої життя, борючись з фашистами і жінкам, людям похилого віку та дітям, які стояли біля верстата і повторювали безсмертну фразу: «Все для фронту, все для Перемоги!». Дякуємо тим, хто, пройшовши через страшне випробування полоном, йшов звільняти захоплені міста і вам, що втрачаючи близьких, не здавалися, не опускали рук; за те, що в ваших очах горів, горить і горітиме вогонь, вогонь надії.
Ми, молоде покоління, повинні навчитися цінувати мирне життя, адже саме за неї билися на війні наші діди і прадіди. Вічний вогонь Перемоги не повинен згаснути в наших серцях!
