1. Треба дзвінкий голос мати, що/б гарно співати. 2. Повідомили про/те, що зустріч відбудеться завтра.
3. Ми не розлучимось з тобою, що/б не сталось.
4. Як/би не тис мороз, а весна буде.
5. Як/би було десять рук, усім би робота знайшлась.
6. Ніч була темна, про/те тиха.
7. Футболісти не виграли матч, за/те вразили високим рівнем гри.
8. Як/що в серці є прагнення, то й камінь можна просвердлити.
9. У кого що болить, той про/те й гомонить.
10. Як/би не було мрії, праця втратила б свою привабливість.
11. Як/що трапиться, ні/на/кого не нарікай.​

Я завжди сидів ( ла) на останній парті. Мені здавалося , що це найгірше місце у всьому классі, але коли я підріс, я зрозумів що це найкраще місце. Я міг дивитися на всіх, меня було видн вчительку. Але я підріс, тому я пересів на першу парту. Одного темплого ранку, когли ми всі готувалися до контрольної роботі, мій одноклассник впав зі стула. Мі всі реготали що є сили, я аж почервонів, на слідуючий день вся парта и стілець були ізмальовані червоною ручкою. Їх викинули, та придбали нові, а того учня вигнали зі школи.P.S придумывала на ходу, так что я думаю пойдет

Краще в ріднім краї милім Полягти кістьми, сконати, Ніж в землі чужій, ворожій, В славі й шані пробувати.

У поемі «Євшан-зілля» в образі ханського сина бачимо тих українців, які шанують чужі звичаї і занедбали рідний край, які забули свої звичаї. Микола Вороний задає риторичне запитання:

Де ж того євшану взяти,

Того зілля-привороту,

Що на певний шлях направить,—

Шлях у край свій повороту?!

Роздумуючи над поемою, я пригадав слова Т. Шевченка «Хто матір забуває, того Бог карає». Я переконаний, що горе тій людині, тому народові, який забуває своє коріння, свою мову, не дбає про свою країну. Тому проблема вірності людини рідному краю і народу не може не хвилювати людство у будь-які часи.

Ми, молоде покоління, піднімаємось у своєму духовному і національному зрості, крокуючи шляхами розбудови самостійної України, віддаємо всі сили на благо нашої країни, мріємо про свій вагомий внесок у цю справу. Ми любимо свою Батьківщину, свій народ, свою мову, а тому такі близькі нам слова поета:

За честь і правду все віддай, Коли ти любиш рідний край!

Я гадаю, що тільки людина-патріот має право бути громадянином своєї нації, свого краю. Отож, я закликаю своїх ровесників бути вірними своєму народові, своїй країні.

(если это с "Евшан Зилля")