1. Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна.
2. Вражений небаченим видовищем, хірург прикіпів до місця.
3. Утомлений душею, він пішов не на поле, а в ліси.
4. Край моря сонце золотить укриті лісом гори.
5. Роботу, відкладену на потім, прокленуть нащадки.
6. Дерево, посаджене у горщик, не дуже й розростається.
7. Біля крашанок стають дві малі й пухкі пасочки, зготовлені на курячих яйцях.
8. На столі - дерев’яні ложки, политі блискучою поливою.
9. Намальовані вправною рукою вишні червоніють на делці кожної ложки.
10. На рушник лягають крашанки, фарбовані в цибулинні.
Правопис вигуків
Через дефіс---вигуки, що передають повторювані або протяжні звуки, пишуться через дефіс: ай-ай-ай, а-а-а, ну-ну, о-го-го, агов-гов-гов, ха-ха-ха, киць-киць, ш-ш-ш, ку-ку, му-у-у, ня-а-ав, ф’ю-у-у. Через дефіс пишуться: їй-богу, їй-бо, їй-право, ану-ну.
Разомвигуки, що не передають повторюваних чи протяжних звуків пишуться разом: леле, лелечко, цитьте, овва, кукуріку, кудкудак, бух, тарах, бабах тощо. Увага! Якщо потрібно передати протяжність, то й ці вигуки пишуться через дефіс: тара-а-а-ах, бу-у-ух, баба-а-а-х, кудкуда-а-а-ак.
ОкремоУсі складові частини пишуться окремо у вигуках: до побачення, будь ласка, на добраніч, отим то й ба, от тобі й на, оце так тощо.
Розділові знаки при вигуках
Вигуки в реченні відокремлюють комами: Ах, як всього багато: неба, сонця, веселої зелені.
Коли вигук на початку речення вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставиться знак оклику, а перше слово після нього пишеться з великої букви: Ах!
Объяснение:
