І рівень ( ів) 1. Укажіть речення, в якому є однорідні члени.
А. Велика кількість птахів оселяється на березі моря.
Б. Поклала в торбинку хліба та цибулі.
В. Моя любов до народу не дозволяє мені віддати рідний край на поталу
2. Укажіть речення, в якому є узагальнююче слово перед однорідними членами
А. Харитя поклала торбинку, взяла в руки серп і почала жати.
Б. Плоскі вершини гір вкриті ковилою, житняком, шавлією.
В. Полювати на дрібних тварин злітаються хижі птахи: орли, сови, яструби.
3. У реченні «Мама тоненьким чистим голосом співала про зажурену вербу» граматичною основою є:
А.зажурену вербу;
Б.мама співала;
В.співала про вербу;
4. Укажіть речення, яке відповідає схемі: ── ══ ─.─ . ─.─ ▪ (підмет, присудок, обставина)
А. Люблю малювати вечірні зорі.
Б. Зима настала раптово.
В. Птахи прилетіли на берег річки, щоб напитися води.
5. У реченні «Всяка пташка своє гніздо знає» виділене слово є:
А. підметом;
Б. додатком;
В. означенням;
6. Укажіть речення, в якому є звертання (розділові знаки пропущено).
А. Дозволь батьку отамане нам на башти стати.
Б. Та це ж садівникова донька Наталка маленька помічниця.
В. Моя подруга Ганнуся якось зайшла до мене.

ІІ рівень ( )
З'єднати речення та його вид за метою висловлювання (пишемо лише цифру та букву, яка їй відповідає)
А. Пахне хлібом земля, що дала мені сонце і крила.
Б. Хто ж од нас у світі дужчий?
В. Вставай, хто живий, в кого думка повстала, година для праці постала!
1. спонукальне
2. розповідне
3. питальне
ІІІ рівень ( )
Виконати синтаксичний розбір речень.
1. У книжці знайдеш пораду.
2. Стежка звивалась у високій траві попід насипом.
3. Срібний дощик проливається іскристо, веселка обіймає небокрай.​

ВпівДнями з сестрою розговорилися й вона розказала історію знайомих: немає нічого страшнішого, ніж коли через хату чи клапоть землі розриваються зв’язки, брати й сестри втрачають один одного, навіть не вітаються...
Я знаю такі приклади, вони, на жаль, непоодинокі. Двоє братів із моїх далеких прия­телів не розмовляли через дідівсь­ку хату 20 років. Ви тільки уявіть собі – цілих два десятки! Двадцять весен, літ і зим, які не проживеш заново!
Хтось скаже – та що вони втратили? Що втратили? Безмірно, безмежно, незрівнянно багато! Хіба можна перерахувати те, що вони пропустили за два десятки літ? Брати втратили щемливі звістки про народження нового сонечка, кожен у своїй родині. Вони втратили веселі й галасливі святкування днів народжень, коли вся родина, втомлена чаркою-другою та доброю гостиною, сидить за столом і згадує сімейні байки – в такі хвилини і молодь замовкає, захоплено слухаючи старших. Вони не мали веселих коляд та великодніх змагань за кращу випічку – і коли в одній родині пасочки порепали, господиня з другої щиро віддає свою найвдалішу братовій, щоб теж мала радість… Вони загубили підтримку в недобру днину, пораду в складній ситуа­ції, виручку, а найголовніше – братське щире порозуміння за будь-яких обставин. І навіть над могилами рідних, яких проводжали в останню путь, не могли підтримати один одного, щиро пошкодувати за втратою, бо треба думати, як би на поминках не сісти поряд…  
Таке буває не лише через май­но. Родини втрачають зв’яз­ки через банальні заздрощі, через «дурні голови» когось із половинки в сім’ї (коли людину повністю «відбиває» від її коріння), через наклепи, через,  через... Причин – мільйон, суть в однім – життя йде, як писала Ліна Костенко, і все без коректур, а при цьому всі ми дружно забуваємо, що «єдиний, хто не  втомлюється, – час.  А  ми  живі,  нам треба поспішати».  
Поспішати? Так! Бо 8 липня в Україні – День родини. Нове свято, якому всього два роки в українській історії, але тисячоліття в пам’яті нашої нації. Споконвіку ми були сильними завдяки родині, підтримці, витримці й порозумінню. То чи можна зараз через черепки й каміння їх втрачати? Тому – поспішати, бодай привітати братів і сестер зі святом, приїхати до батьків, нагадати двоюрідним про себе й просто побажати сонячного мирного неба. Бо хто знає, які коники завтра викине життя, і чи не доведеться нам шкодувати за тим, що втрачене?

Объяснение:

Метафори: «ранок клепає коси, скрипить колодязними журавлями, грюкае хвіртками» (значення: ранок приходить), «потягуються дерева, струшують ранкову росу, гойдають голосне птаство на вітах» (теж ранок приходить), «тиша стоїть над землею» (просто тиша), «втома крадеться» (втома вже близько), «любов заарканила» (не знаю значення ((, «село, зачароване зоряним небом, әнніє (не розумію, правда, що саме за слово)», «дивляться соняшники» (ростуть соняшники), «заскрипить журавель» (заспіває журавель).

Метонімія: «несе Полісся в кошиках гриби» (люди з Полісся збирають гриби), «з’їв цілу тарілку» (з’їв усю страву, що в тарілці), «прокидається Київ» (прокидаються люди, що в Києві), «факультет переміг» (люди, що навчаються на факультеті, перемогли).

Начебто ось.))