Поясніть, чому в одних випадках перед сполучником і с кома, а в інших - ні.
1. Знов весна настане, і квітки барвисті при-
несуть хвилини щастя і тепла
2. Ось вперішив дощ і зашумів над полями,
Складне речення
над пасікою 3. Умите сонце пе-
рекинуло свої золоті коси на поля, і вони укри-
лися пахучою парою 4. Дорослі
чайки ширяли над озером і час від часу при-
посили ташенятам смачну рибу​

- Алло, добрий день! Це квартира Тарасенків?

- Так.

- Це Михайло, шкільний приятель Сашка. А можна його до телефону?

- На жаль, Сашка немає – він зараз на тренуванні з футболу.

- Тренування проходить у нашій школі?

- Так. Воно закінчиться десь за півгодини.

- Дуже добре! То я зустріну його біля школи. Я маю повернути йому енциклопедію з історії, яку він позичав мені.

- Зрозуміло. Сашко після тренування піде прямо додому,  ти теж можеш підійти одразу сюди.

- Добре. А якщо раптом ми не зустрінемося, перекажіть йому, будь ласка, щоб він мені зателефонував.

- Добре, Михайле!

- Дякую Вам!

- До побачення!

Владимир Самойленко
УКРАЇНСЬКА МОВА
(ПАМ'ЯТІ  Т. ШЕВЧЕНКА)

Діамант дорогий на дорозі лежав, 
Тим великим шляхом люд усякий минав, 
І ніхто не пізнав діаманта того. 
Йшли багато людей і топтали його. 
Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов, 
І в пилу на шляху діамант він найшов. 
Камінець дорогий він одразу пізнав, 
І додому приніс, і гарненько, як знав, 
Обробив, обточив дивний той камінець 
І уставив його у коштовний вінець. 
Сталось диво тоді: камінець засіяв, 
І промінням ясним всіх людей здивував, 
І палючим огнем кольористо блищить, 
І проміння його усім очі сліпить. 

Так в пилу на шляху наша мова була, 
І мислива рука її з пилу взяла. 
Полюбила її, обробила її, 
Положила на ню усі сили свої, 
І в народний вінець, як в оправу, ввела, 
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла. 
І на злість ворогам засіяла вона, 
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна. 
І сіятиме вік, поки сонце стоїть, 
І лихим ворогам буде очі сліпить. 
Хай же ті вороги поніміють скоріш, 
Наша ж мова сія щогодини ясніш! 
Хай коштовним добром вона буде у нас, 
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас, 
Щоб, поглянувши сам на створіння своє, 
Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»