Всім серцем любіть Україну свою – І вічні ми будемо з нею. (Володимир Сосюра)
Ми, українці, ще й зараз самі не знаємо історії своєї країни. Героїв українського народу називали ворогами і навіть зрадниками. Так робили тоді, коли неможливо було змусити замовчати борців за волю і свою державу. Ще більше славних імен і подій намагалися назавжди приховати, щоб люди їх цілком забули.
Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина не раз переживала дні могутності й слави, мала справді легендарних героїв, мужньо долала найважчі випробування. І потім відроджувалась, виростала з руїн, виховувала нові покоління, закоханих у рідну землю лицарів правди і волі. Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів.
На жаль, цілими сторіччями ворогам за до грубого і жорстокого, як правило, кривавого насильства, облудної брехні і підступу, розпалювання ненависті між етнічними групами українців удавалось панувати над Україною. Майже всі завойовники кричали нахабно, безсоромно і цинічно, що вони несуть українцям тільки добро і щастя. Прикро,але дехто з наших співвітчизників ставав на службу до чужинських можновладців і допомагав їм гнобити свій народ. Перевертнями і яничарами, а в наш час манкуртами називають люди таких осіб, які за гроші ладні відректися навіть від рідної матері. Але були й ті, які, навіть настромлені на польсько-шляхетські палі та підвішені на турецьких залізних гаках за ребра, вмирали з іменем України на устах. Їй вони віддавали усі свої сили, здібності, працю і навіть життя. Кожна така людина розуміла, що тільки тоді її Батьківщина, Україна, зможе стати господинею на власній землі, коли всі її сини і дочки будуть щоденно працювати для досягнення цієї великої, святої справедливої мети. Якби нас змалечку навчили вклоняти ся рідному порогові, рідної мови, може, тоді не розгубили б ми зібраної попередніми поколіннями духовної спадщини і були б добрішими й милосерднішими. Але чужі школи і вчителі не тільки не виховували у дітей почуття любові до рідного, а, навпаки, отруювали їх безсоромно брехнею про тих, що поклав свою працю, а інколи й життя на священний вівтар незалежності. За цих умов кращі історики і письменники, незважаючи на переслідування, писали і видавали правдиві літературні та наукові твори не лише для дорослих, а й для шкільної молоді. Хто з наших сучасників не знає такі імена, як Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Дмитро Яворницький, Пантелеймон Куліш та інші.
Але, незважаючи на те, як важко живеться сьогодні українському народові, хочеться сподіватись на те, що ми виживемо, вистоїмо. Над Дніпром не вигасає дух народу, не пропаде і його сила. Свідомість українців постій-но змінюється і здобутки наші ростуть. Народ не перестає боротися за свої права. Українська нація росте і розвивається, хоч як їй важко жити, і це додає всім надії й віри, що доля народу зміниться на краще.
Відповідь:
На мою думку, підліткові роки-найважчі у житті кожної людини. Це важкий вік, в якому варто очікувати багато проблем. З ними дуже важко впоратися одному. Більшість дорослих людей говорять, що життя підлітка легке, тому що вони живуть у домі батьків, де їх матеріально підтримують. Але це не так, тому що крім цього, у підлітків дуже багато труднощів.
Проблемою, в даному віці, є непорозуміння між дитиною і батьками. У більшості випадків підлітки просто хочуть здаватися дорослими і тому ведуть себе агресивно і висловлюють протест. Вони не хочуть підкорятися своїм предкам, бо вважають себе дорослими. Я вважаю, що батьки повинні розмовляти з дитиною і підтримувати його у всіх починаннях, щоб він відчував свою значимість у житті.
Ще одна з найважливіших проблем підлітків – освіта. У цей час дуже важко змотивувати себе на продуктивне навчання . Особливо важко підліткам,які у 9 та 11 класі,адже потрібно вирішувати,як в подальшому скласти своє життя,тобто потрібно визначитись із професією. В цей час виникають супречки збатьками,дуже важкий моральний стан. Мені здається, батьки не повинні наполягати на певному рішенні. Необхідно запропонувати дитині варіанти, а вибирати тільки йому. Тому що, якщо батько чи мама скаже, що їх чадо буде вчитися там, де хочуть вони – виникне конфлікт.
Також це роки бунтарства. Підліткам хочеться доводити свою правоту. Але не завжди тебе підтримують, особливо старше покоління , не дають висловити свою думку, думаючи ,що підліток немає власної думки і права голосу. Тому потрібно задуматися,як зробити своїй дитині найкращі підліткові роки, а не робити їх стресовими, адже у цей час формується людина, яка в подальшому може стати неуспішною, тому що у підліткових роках їй не давали висловити свою думку.
На закінчення, хотілося б сказати, що у кожного підлітка свої проблеми, але в більшості випадків вони схожі. Щоб впоратися з труднощами, необхідно розмовляти про них з людьми, яким ти довіряєш, щоб тобі дали раду.
Пояснення:
