Ця розповідь від моєї матері вона справжня. Мама мені розповіла, що у моєї прабабусі, в хаті, де вона жила, був святий кут, і в ньому висіло багато ікон, які після смерті маминої прабабусі залишилися у її дочки, моєї прабабусі. Прабабуся зуміла зберегти ці ікони, незважаючи ні на що. Особливо дуже важко довелося під час війни, коли німці приходили в село. Вона їх ховала, переживала, щоб їх не знайшли і не забрали, бо дуже дорожила ними. За переказами, ці ікони з'явилися в нашому роду на весіллі, і вважалося, що вони несуть мир і добро в сім'ю. Прабабуся передала ікони своїм дітям: моїй бабусі і її братові і сестрам. Коли прабабуся була дуже старенька, вона строго наказувала своїм дітям зберігати традицію: передавати ікони у спадок своїм дітям, щоб у сім'ях був спокій і благополуччя. І так донині ми передаємо свої цінності з покоління в покоління.
осі скільки поєзії в цьому золотаво-сонячному слові. осінь така загадкова, замріяна, різнокольорова, багряна, щедра і багата. щоразу осінь неповторна у своїй красі. саме тому її не оминають своєю увагою художники, композитори, письменники і поети. одні за фарб, а інші-словами зображують неповторну красу осінної природи, а композитори за музики. тому до найкращої пори року-осені у бібліотеці оформлено книжкову виставку "надійшла пора осіння" яка познайомить читачів з казками, віршами, оповіданнями, прикметами, загадками та прислівями про неї.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
