Складна синтаксична конструкція являє собою речення з різнотипним граматичним зв'язком між предикативними частинами його. За значенням і характером змістових відношень предикативні частини в середині такого речення групуються в складніші одиниці, які називаються компонентами (чи блоками), а компоненти об'єднуються в одне ціле і складають речення. Отже, існує два рівні поділу складної синтаксичної конструкції. На першому, вищому, виділяються компоненти, на другому, нижчому, — предикативні частини в середині кожного компонента, напр.: «Стародавня Ольвія давно їх цікавить обох, давно їм хочеться досліджувати, розкопувати її, занесену пісками, щоб дізнатись, чому вона загинула, чому люди покинули її» (О.Гончар). Це речення складається з п'ятьох предикативних частин; перша з них пов'язана з другою інтонаційно, безсполучниковим зв'язком, а друга пояснюється трьома підрядними частинами і являє собою порівняно єдине ціле. Таким чином, у цій структурі виділяється два компоненти (чи два блоки), з яких перший складається з однієї предикативної одиниці (що відповідає простому реченню за характером граматичної основи), а другий — це складнопідрядне речення з трьома підрядними (послідовна й однорідна підрядність).
«Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява, коли, обертаючись до найдорожчих джерел дитинства та юнацтва, нічого не бачить вона дорогого, небуденного; ніщо не гріє її, не будить радості ані людяного суму» (О. Довженко). У структурі речення чотири предикативні частини, що об'єднуються безсполучниковим зв'язком у два блоки, з яких перший являє собою складнопідрядне речення з двома однорідними підрядними, а другий — просте.
«І стало легше дихати, і серце забилось радісно у молодих, ще дужих грудях, і шлях йому прослався, найлегший шлях, додому, на Україну, між люд простий, трудящий та нелукавий; і не було такої сили в світі, яка б його спинила на цім шляху» (В. Шевчук). Тут маємо два блоки, об'єднані в одне ціле сурядним зв'язком. У першому — три предикативні частини, зв'язані між собою зв'язком сурядності, в другому — дві предикативні частини, між якими підрядний зв'язок
Всеволод Нестайко - один з геніїв української дитячої літератури. Читати його твори дуже легко, вони неймовірно цікаві й захоплюючі.
Одним з таких творів є "Тореадори з Васюківки", головні герої якого - Ява Рень та Павлуша Завгородній. Хлопці надзвичайно веселі, вигадливі та допитливі. Вони ладні втілити в реальність будь-яку думку, що тільки-но прийшла в головв. Часто уе небезпечні й шкідлив проведення вільного часу. Але хіба ж дітям, а особливо хлопцям, це поясниш? Будь-яка небезпека для них вже пригода, ризикувати - діло звичайне, буденне.
Ява та Павлуша навчили нас шукати розваги звідусіль. Проводити свій вільний час на свіжому повітрі, у компанії з кращими друзями - ось яким має бути відпочинок. Будь-яка ідея може стати пригодою, але варто розділяти добрі й погані забави.
Проте, хлопці нерідко завдавали шкоди господарству односільчан. І хоч їм було весело від таких забав, але Ява та Павлуша мали б зрозуміти, що вони роблять неправильно. Окрім того, що обидва наражають себе на небезпеку (як у випадку з коридою із Контрибуцією), змушують переживати батьків (життя Робінзона Кукурудзо - Павлуші - далеко від дому), вони ще й псуютб чужі речі (наприклад, коли вкрали кавуни). Але, якби Ява та Павлуша розуміли це, то чи був би веселим цей роман?
" Тореадори з Васюківки" - дійсно цікава і смішна трилогія. Мені дуже сподобалися пригоди хлопців, читати такі книжки - одне задоволення. Роман змушує задуматися над своєю поведінкою, навіть якщо не аналізовувати твір. Ці думки приходять самі.
Всеволод Нестайко - справжній майстер слова. Один із небагатьох авторів, хто зміг написати дійсно захоплюючий твір для дитячої аудиторії.
