Розкрийте дужки, вживаючи іменники у формі кличного відмінка. Відзначте можливі варіанти. І. 1. Вибачте за запізнення, (пан викладач слова, (шановний пан голова). 3. Здрастуйте, (пані Марія). 4. Де ви відпочивали влітку, (кум Степан)? 5. (Товариш капітан), дозвольте звернутись до вас. 6. Розпочинаємо обговорення, (шановна громада). 7. У вашій доповіді, (пан Бондарчук), є багато цікавих фактів. 8. Вибачте, (пап директор), нам час іти.
ІІ. 1. (Зося), (голубонька), як ти? 2. І в кого ти, (Максим), такий вдався? 3. Як же ви, (дід), ворожите? 4. Ви вже цим, (отець Вікентій), зацікавились? 5. Нащо це (Андрій), малому голову туманити? 6. Чи ти, (Левко), не в своєму розумі? 7. (Чоловік добрий), коли часом приб’єшся на вітряк, будь обережний з вогнем, а хліб знайдеш у скрині. 8. (Мудрий і добрий мельник і тобі за хліб-сіль і за непоказну людяність! 9. Чого ж ви, (дідусь), регочете? 10. (Дід Володимир), це ви? 11. (Сеньйора Лючія), я в боргу перед книгами і вами… 12. Я люблю тебе, (незрадлива мудрість книг), твої сонця чи світильники, і скорботу твою, і радість твою. 13. Так це ж, (отрок), здорово! 14. (Психолог), ти сьогодні неможливий! 15. Ви, (громадяночка), може, проковтнули язик? (З творів М. Стельмаха).

Н.в. вісімдесят три

Р.в. вісімдесяти (вісімдесятьох) трьох

Д.в. вісімдесяти (вісімдесятьом) трьом

З.в. вісімдесят (вісімдесятьох) три (трьох)

О.в. вісімдесятьма (вісімдесятьома) трьома

М.в. вісімдесяти (вісімдесятьох) трьох

Н.в. п'ятдесят дев'ять

Р.в. п'ятдесяти (п'ятдесятьох) дев'яти (дев'ятьох)

Д.в. п'ятдесяти (п'ятдесятьом) дев'яти (дев'ятьом)

З.в. п'ятдесят (п'ятдесятьох) дев'ять (дев'ятьох)

О.в. п'ятдесятьма (п'ятдесятьома) дев'ятьма (дев'ятьома)

М.в. п'ятдесяти (п'ятдесятьох) дев'яти (дев'ятьох)

Н.в. п'ятсот сімдесят шість

Р.в. п'ятисот сімдесяти (сімдесятьох) шести (шістьох)

Д.в. п'ятистам сімдесяти (сімдесятьом) шести (шістьом)

З.в. п'ятсот сімдесят (сімдесятьох) шість (шістьох)

О.в. п'ятьмастами (п'ятьомастами) сімдесятьма (сімдесятьома) шістьма (шістьома)

М.в. п'ятистах сімдесяти (сімдесятьох) шести (шістьох)

Н.в. чотириста сорок два

Р.в. чотирьохсот сорока двох

Д.в. чотирьомстам сорока двом

З.в. чотириста сорок два (двох)

О.в. чотирмастами сорока двома

М.в. чотирьохстах сорока двох

Объяснение:

Мені про це розповідати навіть не хочеться. Але я все-таки розповім. Всі думали, я і справді хворий, а флюс у мене був не справжній. Це я промокашку під щоку підсунув, ось щока і роздулася. До того ж гримасу скорчив - ось, мовляв, як зуб у мене болить! І мекаю злегка; це я все навмисне зробив, щоб урок не запитали. І Анна Петрівна повірила мені. І хлопці повірили. Всі жаліли мене, переживали. А я робив вигляд, що мені дуже боляче.

Анна Петрівна сказала:

- Йди додому. Раз у тебе так зуб болить.

Але мені додому зовсім не хотілося. Мовою промокашку в роті ката і думаю: «Здорово обдурив я всіх!»

Раптом Танька Ведёркіна як закричить:

- Ой, дивіться, флюс у нього на іншій стороні!