Одного разу, дідунь і мамуньою пішли до лісу. Йшли вони довго вже по сутінках, та посеред лісу побачили якийсь маленький вогник, коли вони підійшли поблище то побачили велике вовчище з гострими зубами. Схаменувшись щосили побігли додому, та на дорозі їм зустрілася зміюка з маленьким кошенятком. Ніяк вони не могли вибратися з цього лісу, побачили, як серед галявини сидів незграбний хлопчисько-писака, а навколо нього сидів якийсь невідомий звірюга з червоними оченятами.
- от розбишака, - подумав дідунь, - дам я йому зіллячко, щоб став чепурним, немов зозулька.
Пусля цього вийшли вони з ліску і старий бородань (називаючи себе паруботою) потіліпав, мов бродяга спати, бо ще з вчора страшне, як боліла голівонька в нього.
