Уведіть до речень подані словосполучення. Визначте, до якої частини мови вони належать у різних випадках. 1.Закордон - за кордон, насміх — на сміх, укупі — у купі, навіки — на віки, ізсередини — із середини, напам'ять — на пам'ять, по-якому — по якому, убрід — у брід, збоку — з боку.
2.По-друге — по друге, уранці — у ранці, набагато — на
багато, угору — у гору, надвоє — на двоє, зате — за те, удень – у день, доволі — до волі.
3.Набік – на бік, зрештою — з рештою, потому — по тому,
настав – на став, зранку — з ранку, наприклад — на приклад,
додому – до дому, нагорі — на горі, надворі — на дворі.

Українська земля породила багатьох письменників і поетів, які не тільки збагатили нашу літературу, але й уславили її серед інших літератур світу. Одне з найвеличніших імен серед них — ім'я Лесі Українки.

Доля не була поблажливою до неї. Захворівши в дитинстві, поетеса змушена була все життя долати тяжку недугу, вести, за її словами, "тридцятилітню війну" з хворобою. Коротким було її життя — лише 42 роки прожила вона. Не судилося їй особистого щастя, палкого взаємного кохання, щастя материнства. Не стала, як мріяла, піаністкою, знівечена хворобою рука не слухалася, але за всі страждання і втрати Леся Українка була обдарована Богом великим поетичним талантом, який вона віддала Україні, своєму народові. Найпершою, найвірнішою і найглибшою любов'ю Лесі Українки була її рідна земля — Україна. І той куточок України, де вона народилася, де пройшло її дитинство, — Волинь, Поділля.

Леся Українка змушена була часто подорожувати. Як перелітні птахи, відчувши наближення зими, збираються у вирій, так і вона, змучена нападами хвороби, покидала Україну, спершу ненадовго, а потім усе частіше й частіше. Наприкінці життя оселилася в Грузії, приїжджаючи в Україну лише в гості. Але де б не була поетеса, — думками вона завжди линула в Україну. Про це — численні її поезії, згадки про милу рідну країну з її чудовими краєвидами — розкішними правічними лісами, голубими озерами — навіяв дим, шо увірвався у відчинене вікно вагона, коли поетеса подорожувала до Італії. Дим чужини був гіркий, чадний. А як солодко пахнув він удома — дим багаття, домашнього вогнища.

Я дуже люблю серію книжок про Гаррі Поттера відомої англійської письменниці Дж. К. РолінгХоґвартсі. Прочитав всі сім книжок і подивився всі фільми, що було знято за цими книжками. Але найулюбленішою книжкою серії так і залишилася перша - "Гаррі Поттер та філософський камінь".
Саме з цієї книжки починаються пригоди Гаррі Поттера - хлопчика-чаклуна. Він сирота, бо його батьків вбив злий чаклун Волдеморт. Живе Гаррі в сім'ї Дурслі - з тіткою, його чоловіком та сином. Дурслі пишаються своєю "нормальністю", і ненавидять все, що не є на їхній погляд "нормальним", у тому числі і Гаррі. Як потім узнав Гаррі, Дурслі - маґли, тобто люди без магічних здібностей. Але ж Гаррі - чаклун і має вчитися у школі чарів та чаклунства - Гоґвортсі.
Саме у Гоґвортсі відбувається більша частина подій, описаних у книзі. На шляху до школи Гаррі знайомиться з Роном Візлі і Герміоною Ґрейнджер, які потім стануть його найкращими друзями, і вперше свариться з Драко Мелжоєм, який стане його ворогом. Діти вчаться, розважаються, розгадують таємниці, попадають у халепи. На друзів чекають небезпечні пригоди, але вони долають всі перешкоди завдяки своїй дружбі.
На мій погляд, перша книга серії про Гаррі Поттера є фентезійною, але дуже близька до казки. В інших книгах серії, особливо трьох останніх, від казки не остається майже нічого. А ось перша книга запам'ятовується як світла казка про дружбу та взаємодо .