Відповідь: Під вікнами починають цвісти мальви, і скрізь сніг вилазить підсніжник, він стояв нерухомо і плакав, бо йому було самотньо.
Над нами гудуть бджоли й пустуни-джмелі, вони сіли мені на голову, а я закричав, як скажений, бо я страшенно їх боявся. Ми повільно підійшли до лісового озера, з води випригнула жаба, а мій менший брат побіг її ловити, бо брат хотів стати кухарем, він десь прочитав, що у Франції готують жаб'ячі лапки, я подумав: "Напевно побіг жабу готувати". На землю тихо ступає ніч, день зникає, а місяць радо вітає свою подругу. Берег засинаю проти ночі, лише де-не-де чується квакотіння жаб, а світлячки кружляють біля річки, озираючись, чи не чатує їх жаба.
1)А хто тобі, Власе, позволив тут рибу вудить?
2)Здрастуйте, свахо і, що завітали!
3)Іване, брате, друже, товаришу вірний!
4)На світі все знайдеш, крім рідної неньки
5)Студенти І курсу склали успішно екзамени з усіх предметів, у тому числі з історії.
6)На лівобережжі, замість верб і чагарників, видно погорблені смуги темені
Объяснение: Вокативне речення – це граматична конструкція, що складається тільки зі звертання і, називаючи адресата мови, передає якісь почуття: докір, радість, незадоволення, обурення, заборону, оклик тощо. За структурою вокативне речення збігається зі звичайним непоширеним звертанням, проте між ними є істотна відмінність: вокативне речення завжди має більшу семантичну (значеневу) наповненість, бо виражає якусь думку (почуття), якою супроводжує звертання до особи. Характерні особливості вокативних речень: вживаються тільки назви осіб у кличній формі або у формі називного відмінка. переважно власні імена або іменники, що означають осіб за їх сімейними стосунками: мамо, батьку, сину, брате та ін.
