Виділений член речення не відокремлюються у реченні: А) Краще вмерти стоячи(цей виділений) як жити на колінах
Б)Я йшов швидко не дивлячись(цей виділений) собі під ноги
В)І ми жартуючи(цей виділений) погнали чужі ягнята до води
Г) Натомившись(цей виділений) спить дочка його рідна, у світі ​

Ми багато разів ще в школі чули треба берегти оточуючий нас світ, природу нашого краю, не рубати живих дерев, не наносити ніякої шкоди екології нашої місцевості. Але ми ніколи з Вами не замислювались, чому так не можна робити, і які наслідки можуть бути після таких дій. Частіше всього ми живимо і не помічаємо краси навколишньої природи, свіжого аромату трав та квітів, квітучих дерев, і ще багато чого, здавалось би не важливого, не помічаємо – значить не цінуємо, але тільки ми це втрачаємо відразу усвідомлюємо,як багато, це для значить, і намагаємось щось змінити, виправити. Але навіщо виправляти помилки, коли їх можна просто не робити. Потрібно турботливіше ставитися до всього, що нас оточує. Приділяти більше уваги природі, навесні намагатися саджати більше дерев, дерева – це наш кисень, яким ми дихаємо, прищеплювати в наших дітей любов і повагу до природи, навіть робити зауваження дорослим людям, коли бачите, що може трапитись щось недобре. Пишіть що саме ви зробили для того, щоб зберегти нашу екологію. На вашому прикладі і інші захочуть зробити щось корисне. В усякому разі дуже хочеться на це розраховувати.

 Осінь. Вона тихо і непомітно піді йшла до нашого парку. Ми зразу відчули її прохолодний подих. Дерева стоять в тривожні задумі. Ось кремезні дуби , мов вартові. Осінь не торкнула їх своїм пензлем, але листя дуба якось по-особливому дзвенить, як бляшане. На березах ледь пожовкли листочки. Лиш ялини стоять пишні та зелені. Ми підійшли до нашої річечки. Вода в ній темна. А по її холодному плесу, мов золоті кораблики, пливуть кленові листочки. Над річкою схилилась горобина. Жовті листочки весело тріпотіли на вітрі, а кетяги ягід ще жовті, бо не було морозу, від якого вони червоніють. Прощаємось з красою осіннього парку. Повертаємось до школи, під ногами шарудить килимок першого опалого листя. Хороше, урочисто, і трішечки казково.