Спишіть речення, знімаючи риски.
Якщо ви хочете, що/б рідне слово назавжди ввійшло в духовне життя дитини, стало її багатством, не забувайте про рідну пісню (В. Сухомлинський). 2. Ну що/б, здавалося, слова (Т. Шевченко). 3. Довго співали дівчата, довго гуляли хлопці, незважаючи на/те/що другого дня треба рано було вставати (І. Нечуй-Левицький). 4. Ніч мине, як вже не раз минала, то/ж недарма темрява тремтить (Леся Українка). 5. Як/би я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти (Д. Павличко). 6. Прогуло прокляте лихо, та/й заснуло (Т. Шевченко). 7. Ніч була темна, про/те тиха. 8. Даю тобі цей меч, дарма/що ти не сильна (Леся Українка). 9. Ще вітер хмари не розвіяв, ще гай від жалощів поник, та знов чоло підводить Київ, що/б не хилить чола повіки (М. Рильський). 10. Вода палахкотіла гарячим вогнем, наче/б/то го¬ріло ціле море.

Ми живемо в дуже неспокійному світі, у якому зникають духовні ціності. Часто доводилося ставати свідком брехні, злочиності , вульгарності, люди потерпають від своїх вчинків. Невже нашому суспільству не зрозуміло, що нам надається лише один шанс ,щоб жити. Чому світ такий жорстокий ? Я постійно задаю собі це питання. Із ненавистю наповнена людська душа. Син цурається батька, мати- зозуля відмовляється від свого дитяти. Влада і гроші цінуються понад усе. Нищаться одвічні людські ціності, наче відходять у небуття такі почуття, як совість, честь, благородство. Не треба далеко ходити. Потрібно залишитися у храмі власної душі. Скоро там буде порожнеча. Я важаю, можливо моя думка і хибна, що в житті все повинно бути в своїх межах. Головне бути впевненим у своїх можлтвостях. Але не можу втриматись від зневаги, коли бачу людську ваду , таку як егоїзм. Байдужість , холодність- це гірші риси людини бо саме в них народжується жахливий злочин. Звісно всі ми не без гріха . Потрібно з повагою ставитися до тих людей, які змінюють свої недоліки на хороші якості. Давайте , перемагати свої недоліки, цінувати людей і світ стане кращим!

З великої букви пишуться ремарки, які вказуюсь на ставлення слухачів до якоїсь особи, інші ремарки, %) стоять після закінченого речення: Мова — категорія Загальнонародна, вона характеризує відмінності народів, а не суспільних класів («Сучасна українська літературна мова»). Мова є духовне надбання усього народу, всієї нації… (Там же); Катря. Мамо, цитьте! (Прислухається). Хтось іде до нас; може, лікар? (Біжить з тривогою; дивиться за ворота) (Стар.).

Примітка. З великої букви також пишеться перше слово рубрики тексту, якщо кожна рубрика закінчується крапкою; перше слово прямої мови після двокрапок; початкове слово постанови, резолюції, протоколу; після двокрапки за словами «Слухали», «Ухвалили» в про-токолі. (Довідкова література з цього питання: «Український правопис», «Довідник з українського правопису».)

Велика буква у власних назвах