(Написати твір про все Український день довкіля) і суука в браузері нема там пезда дауни ви вже заїбали​

Те, яку велику роль відіграє слово у житті, люди зрозуміли давно. Це знайшло своє відображення у фольклорі, українських прислів'ях і приказках. Дуже влучними висловами наш народ вміє охарактеризувати цілу гаму почуттів, що виникають у різних життєвих ситуаціях, від спілкування з тією чи іншою особою.

Народне прислів'я каже: «слова ласкаві, та думки лукаві». Навіть не потрібно надто напружувати уяву, щоб зрозуміти, що йдеться про хитру, улесливу людину, котра в очі говорить щось гарне, а справи робить погані. А про того, хто швидко орієнтується в обстановці, вміє дати чітку відповідь, сказано так: «слова не позичає» або «за словом до кишені не лізе».

Іноді ми говоримо щось зайве, а потім жалкуємо про це. Знайдемо в народній скарбничці відгук і на цей випадок. Існує багато прислів'їв з цього приводу: «слово не стріла, а глибше ранить», «слово не горобець, вилетить — не піймаєш».

Велика сила слова. В народі завжди поважали тих, у кого слова не розходяться з ділом, хто вміє дотримуватися даного слова. Народна мудрість вчить не кидати слів на вітер. Недаремно кажуть: «Давши слово — держись, а не давши — кріпись». Є й інша приказка: «краще не обіцяти, як слова не держати». А ще народна мудрість дає цінну пораду не розкидатися словами, бо по тому, як і що ми говоримо, інші люди судять про наш розум. Адже, справді, краще промовчати, коли немає що казати, бо слово — срібло, а мовчання — золото.

У мене є старший брат Дмитрик. Я дуже його люблю. Він старше мене на шість років – йому дев’ятнадцять. Дмитро не схожий на тих хлопців, з якими я знайома. Мені здається, зараз багато хлопці стали якимись безвідповідальними, несерйозними. У них на розумі тільки розваги. Деякі сидять на шиї в батьків, знаючи, що ті вирішать всі їхній проблеми. Інші просто не замислюються про своє майбутнє. І ті й інші мені нецікаві. Дратує їхній безглуздий погляд, часто затуманений сигаретами, або, навпаки, зарозуміла посмішка, начебто вони розумніше й значніше всіх інших. Мій брат зовсім іншої. У нього є мета в житті. Він хоче стати менеджером, хоча говорить, що це буде не єдина спеціальність у його життя

Дмитрик увесь час захоплюється чимсь новим. Спочатку самостійно навчився працювати на комп’ютері, освоїв безліч програм. Тепер серйозно вивчає іноземні мови: англійський і французький. Крім того, він займається спортом, майже щодня відвідує спортивний клуб. Тому я не боюся, що мене хтось скривдить, – мій брат зможе мене захистити. Дмитрик дуже добрий і турботливий. І взагалі, з ним дуже цікаво – він багато знає, багато про що може розповісти

А ще він просто гарний хлопець. У нього блакитні очі й завжди веселий погляд. Тому він легко заводить знайомства з людьми – адже він в усіх відразу викликає симпатію. Йому тільки дев’ятнадцять років, але знайомі говорять, що в нього дорослий погляд, погляд людини, у якого є мета в житті й упевненості в тім, що він її доможеться. Дивлячись на брата, я часто із заздрістю думаю: «И навіщо це хлопчиськові такі густі й довгі вії?» Я дівчинка, а в мене вії не такі пухнаті. Краще б було навпаки! А от волосся в нас обох гарні: густі, блискучі, каштанового кольори із золотавим відливом. Тільки в Дмитрика вони сильніше в’ються й більше тверді на ощупь.

Можна ще довго розповідати про його достоїнства, тому скажу одне – у мене чудовий брат, і я цим пишаюся