Щедра горобина Скакав якось горобчик маленький по снігу - веселий,пісню наспівує.Аж раптом на ньго вовк як кинется! Злякалося пташеня,полетіло,як змогло,не високо,літати як слідує ще не навчилося.Наздогнав вовк бідолашного горобчика та за крильце - хвать! - і поранив.побігло птпшеня по снігу,а вовк уже близько,от-от і зараз схопить. Раптом трапилася горобчикові на дорозі горобина - велика,росла,і ягідок повно. - Куди ж ті так біжиш,горобчику? - запитала вона. Горнобчик і каже: - Я,матінько-горобино,від вовка лютого тікаю! Та крильце моє... Не встиг горобчик доказати,аж тут вовк уже наздогнав.Горобина його як вдарить гілкою,що у того й сльози з очей.Він кинувся на ненависну горобину,а та як почала його бити гілками,що ой леле! Вицарапала його усього,а той зо страху й втік. І тоді добра горобина почала подгодовувати бідне пташеня до самої весни,піклувалася про нього,наче про синочка свого,а коли те одужало,то подякувало воно горобині та й полетіло до родичів. - І щоб я робив без тебе? - сказав наостанок горобець горобині. - Помер би,мабуть...
Моя кімната доволі маленька, але дуже гарна, світла й затишна. Тут дуже приємно перебувати: вчити уроки, читати книжки, сидіти за комп'ютером. Кожну річ для своєї кімнати я ретельно вибирала сама: і килимок біля ліжка, жовтий, як сонечко, і фіранку радісного жовтогарячого кольору, і стіл зі стільцем. На підвіконні ростуть мої улюблені кактуси. Я дуже люблю ці рослини і піклуюся про них, тому кактуси у мене доволі часто квітують. На стінах висять мої найкращі малюнки та плакати моїх улюблених груп. На книжкових полицях вишукалися мої підручники, довідники, енциклопедії та художні твори. У своїй кімнаті я почуваю себе насправді вдома. Я завжди прибираю її сама. Тут все на своїх місцях, і я ніколи не шукаю яку-небудь річ, бо завжди знаю, де що лежить. Мені дуже подобається моя кімната.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
