Запишіть текст, виправивши орфографічні та пунктуаційні помилки. Здавалося що весь пів/острів палає в пожежах. Звідусіль шугає полум..я охоплює височе..ні сосни і вирує. Скелі пашать гірс..ка лань летит.. між круто/яри на/осліп птахи в..ютьс(ц)я у височінь розполоханими зграями губляться в просторах над морем. Нічому живому вже не/має чим дихнути. І марними здаютьс(ц)я людям їх зусилл(л)я. Що значать їх відра вогне/гасники лопати су/проти все/пожираючої стихії?
Всі ці люди для тебе судд(д)і що судитимуть без мило/сердя. Ти викликав цю ро..гнуздану стихію. Не/дбало відкинутий недо/палок сигарети зробив своє. Ви ро..курювали її одну на двох з тією що імені її не/допитався.
Тепер ти там де найнебе..печніше шалено зриває..ся і мчиш у самий буре/лом де охоплені вогнем реліктові сосни з тріском ламаютьс(ц)я об скелі. Тепер ти ризикуєш.. житт(т)ям і вдаєш.. героя… Глушиш.. сумлінн(н)я? До/віку глушитимеш.. . ​

  В художественном произведении есть свое бытие, но это не бытие жизни. Бытие жизни неповторяемо, — бытие художественного произведения бесконечно повторяемо при новом чтении.  Бытие жизни умирает во времени, бытио художественного произведения вновь оживает при чтении, независимо от ушедшего времени.  Бытие жизни всегда часть и включено в общий поток жизни, уносящий его, — бытие художественного произведения замкнуто в себе, изолировано от меняющегося бытия жизни. Бытие жизни совершается вне предопределений нашего разума, — бытие художественного произведения всегда предопределено творцем.  Для бытия жизни не поставлена цель, — художественное произведение создано всегда для определенной цели, оправдывающей его бытие. Бытие жизни может быть непостигаемо разумом, но будет существовать, а бытие художественного произведения, не будучи постигаемо разумом, не существует. Если мы перейдем к людям, живущим в бытии художественного произведения, например, Алеша, Дмитрий, Грушенька, Смердяков и т. д., то увидим следующее:   Человек жизни может быть в разных бытиях, — человек художественного произведения живет только в его бытии.  Человек жизни, родясь и старея, умирает; человек художественного произведения бесконечно повторяет свою жизнь. Целей существования человека, в жизни мы не знаем, а в художественном произведении для человека всегда намечена цель.

Але хіба ми люди: пройшоаши сто доріг, завершивши тисячу справ не прагнемо до отчого порогу ,до калини, що росте на розі хати? поклавши крила на велику спеку, стоїть над степом сірий журавель. похибки друзів: за вийнятком зради, ми повинні терпіти ,або виправляти. там ,за горами, вже давно день, а тут ,на дні міжгір'я, ще ніч. годі вже панами сидіти : згорнувши руки . на лівобережжі ,замість верб і чагарників ,видно погорблені смуги темені . я ненавиджу тих, хто не сіявши жнуть ,що садів не садивши, плоди об'ї . із вирію летять ,курличучи ключі.