3. Установіть відповідність між видами сполучників та прикладами. 1 сурядності розділові
А як, мов, наче
2 підрядності причинові
Бякби, якщо, коли б
з підрядності часові
в щойно, ледве, після того як
4 дідрядності умовні
гчерез те, що; тому що; у зв'язку з тим що
дабо... або, чи...чи​

Що таке добро? Сьогодні часто можна почути фразу: «Слід творити добро», але що ж вона означає? На мою думку, добро – це все те хороше і прекрасне , що нас оточує. Адже неможливо уявити світ без гарних людей, гідних вчинків. Кожному з нас колись потрібна буде до а якщо ні до кого буде звернутися? І що тоді робити людині? Ось для чого і потрібно добро та милосердя. Я вважаю, що треба робити добро, і світ навколо стане кращим. Люди, вчинки, суспільство – взагалі, навколишній світ.

У кожної живої істоти є потреба робити добро. Мати виховує своїх дітей у любові і справедливості – це є добро. Дитина милується квіткою, не зриваючи, не знищуючи її – як на мене, це теж добро. Тож добро всюди навколо нас, треба лише навчитися його бачити, відчувати, розуміти… У нашому світі складно творити добро. Інколи не помічаєш, як ображаєш іншу людину і тим самим робиш гірше і для себе. Хоча здебільшого добро зароджується в кожному з нас ще з самих перших років життя. Адже у дитинстві тебе найчастіше оточують рідні та близькі люди, які прагнуть зробити твоє життя кращим, навчити тебе чомусь, виховати позитивні якості. І саме тоді дитина розуміє, що таке добро. У ранньому дитинстві дитина рідко стикається зі злом у будь-яких його проявах, але якщо це трапляється, це підриває віру у себе і оточуючих людей – маленька людина ще не готова до такої зустрічі. Проте з часом, коли дитина зростає, вона розуміє, що навколо неї світ не завжди прекрасний, а люди бувають різні.

У певний момент життя перед кожним з нас постає вибір: що ж обрати, по якій стежці йти. Ми – діти природи, діти цього світу, і тому у кожному з нас є і добро, і зло, а що ж ми оберемо, до чого схилимося – залежить тільки від нас самих.

Зараз часто можна почути, що добро зникає з нашого світу, кожен думає тільки сам про себе, до інших нікому діла немає. Але якщо ми бажаємо жити в гарному цивілізованому суспільстві, у світі, де панує добро, починати слід з себе. Якщо це зрозуміє кожен – наш світ обов’язково зміниться на краще. До немічній людині, навчитися співчувати, посміхнутися і привітатися до сусіда – це зовсім не складно – зробити свій внесок до скриньки добрих справ. І тоді просто серцем можна відчути лагідне проміння вдячності і добра, яке обов’язково повертається до того, хто його творить.

Это был обычный день,как вдруг на меня с верху ,будто сотни ангелов с небес посветили на меня фонариками ,озарился свет.Я не знала ,что и думать.Мне было ужасно страшно видеть как мои конечности исчезают с этого света.И вот я полностью исчезла.Надеюсь мои родные будут по мне скучать ,хотя мне так и не казалось ведь мать с которой я жила совсем меня не признавала ,думала что я вырасту и уберусь наконец с этой квартиры.Хоть она меня и не любила ,так я же любила её больше самой себя.Я даже не могу понять где я нахожусь,вокруг было темно и я неуверенными шагами двигалась вперёд ,туда где что то будто маленькая звёздочка светилось.Дойдя до того самого места ,я увидела что это была совсем не звёздочка во тьме ,а маленькая дырка переправляющая свет из одной комнаты в другую .я с растерянностью посмотрела в неё и увидела страшное зрелище-двое инородных тел ,полностью облитые кровью,сидели и разговаривали на своём языке ,как только я отвлеклась что бы убрать волос который упал мне на глаза ,посмотрев обратно в дырку я с ужасом попятилась назад,на другой стороне через дырку прямо мне в глаз посмотрел этот инопланетянин .Я спряталась в самый укромный уголок ,дабы он меня не нашёл,но я знала ,что смерть неизбежна.Он зашёл в эту комнату,меня по прежнему не было видно так как я спряталась за шкаф.Он осмотрелся своими большими красными глазами и вдруг наши взгляды соприкоснулись,я быстро отодвинулась назад,он медленно начал подходить ко мне .Неожиданно для меня и него мы взялись за руки ,они были скользкие и противные ,но я не решалась их отпускать.После нескольких часов держания за руки он отпустил ,отпустил и руки и меня ,опустившись на землю,при этом не вымолвив не слова,он улетел к себе ,а я осталась сидеть и ждать его.С тех пор она ни когда не уходила от того места ,люди давали её еду,шутливо называли "Хатико",но к сожалению она так и не дождалась свое суженного.