14:36 ПИТАННЯ: 1/13
Прочитайте текст і виконайте завдання.

[1] Своєрідним жіночим оберегом в Україні завжди був віночок. [2] Його виплітали з різних квітів від весни до осені. [3] Останнім у році був віночок із золотавого кленового листя. [4] До вінка впліталося багато різних квітів з лікарськими властивостями: ружа і деревій, безсмертник і любисток, волошка і ромашка, незабудка і цвіт калини. [5] Почесне місце у вінку належало деревію. [6] Трав’янисту рослину ще називають деревцем. [7] Його насіння розносить вітер на велику відстань. [8] Воно невибагливе до навколишнього середовища. [9] Деревій є символом нескореності у вінку.

Засобом міжфразового зв’язку 1 і 2 речення є:

Снинонім.

Спільнокореневе слово.

Сполучник.

Займенник.​

Зе-ле-ні-є - 4 склади: 1 склад - відкритий, ненаголошений; 2 склад - відкр., ненаголош.; 3 склад - відкр., наголош.; 4 склад - відкр., ненаголош.

[з] - приголосний, дзвінкий, твердий

[е] - голосний, ненаголошений (позначається як е з маленьким и вгорі праворуч)

[л] - пригол., сонорний, твердий

[е] -  голосний, ненаголошений (позначається як е з маленьким и вгорі праворуч) 

[н'] - пригол., сонорний, м'який 

[і] - голосний, наголошений

[й] - пригол., сонорний, м'який 

[е] - голосний, ненаголошений

7 букв, 8 звуків.

Транскрипция слова: [пшын’ич’ный’]

п — [п] — согласный, глухой парный, твёрдый (парный)

ш — [ш] — согласный, глухой парный, твёрдый (непарный, всегда произноится твёрдо), шипящий

е — [ы] — гласный, безударный

н — [н’] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), мягкий (парный)

и — [и] — гласный, ударный

ч — [ч’] — согласный, глухой непарный, мягкий (непарный, всегда произносится мягко), шипящий

н — [н] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), твёрдый (парный)

ы — [ы] — гласный, безударный

й — [й’] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), мягкий (непарный, всегда произносится мягко)

В слове 9 букв и 9 звуков.

Жила собі дівчинка. Вона дуже любила квіти. У неї в саду була улюблена квітка – троянда. Дівчинка приходила до неї щодня, завжди приносила з собою келих прохолодної води, поливала квітку та ще кілька хвилин захоплено дивилася на неї, говорячи приємні слова. Кожного дня квітка чекала, коли прийде її подруга, та хвилювалася.

Та ось одного дня дівчинка не прийшла. Квітка довго чекала, але ніхто так і не з’явився.

У саду були також й інші квіти: тюльпани, піони, хризантеми. Вони заздрили Троянді та ревнували дівчину до неї. Троянда похилилася до землі та все слухала: може йде дівчинка. Незабаром інші квіти почали насміхатися з неї, говорячи: «Навіщо ти чекаєш! Вона не прийде, вона знайшла квітку гарнішу за тебе, ти їй більше не потрібна!»

Троянда трохи зажурилася, але трималася гордо і прямо, як благородна квітка. Але з часом вона почала гинути, втрачати свою красу. А квіти все підтрунювали над нею. Троянда не перенесла розлуки.

Через тиждень дівчинка прийшла (вона хворіла) до своєї улюбленої квітки і, як звичайно, принесла горщик прохолодної води. Але вона не знайшла тієї прекрасної троянди!