Був звичайний день. Вчителька молодших класів пішла до банку по кредит і зустріла свого учня. Вчитель: Ганно,доброго дня. Ти мене пам` ятаєш? Ганна: Марина Василівна? Хіба це ви? Вчитель:Так, постаріла мабуть? Ти тепер у банку працюэш? Ганна: Так,вже 10 років тут. Вчитель: Розкажи, що в тебе змінилось в житті? Ганна: Я вийшла заміж,народила двох дітей. Нещодавно приїхала з Польші. У мене там брат живе,їздила в гості. А ви як?Чому прийшли до банку? Вчитель: Донька моя заміж виходить,потрібні гроші на весілля. Пришла брати кредит. Ганна: Та ви що? Я позичу стільки,скільки треба. Вчитель: Дякую,Ганно. Хай щастить тобі. А я піду до дому,треба ще обід готувати. Марина Василівна пішла до дому, а Ганна ніяк не могла повірити,що зустріла таку рідну людину.
Він що кішка: як ви його не киньте, всеодно на ноги стає. Або ви, кумо, їжте борщ, а я буду м'ясо, а ні, то я буду м'ясо, а ви борщ. Як ви до людей, так і люди до вас;
Ти б, метелику, не дуже пишався, сам учора гусінню був! Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти Ти його в плуг, а воно тобі в луг. Навчи дурня Богу молитися - він і лоба проб'є Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує Хто біди боїться, тому вона родич Здоров'я, як щастя, коли його не помічаєш, значить, воно є
Напишите в ответе здесь
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
