Ідучи сьогодні вулицею, я звернув (ла) увагу на прекрасний будинок. Він так захопив мою увагу, що на якусь хвилину мені аж переходило подих. Старовинині колони, незвичайні залізні підвіси - все це чудово гармонує з тематикою минулого часу. Стоячи там, я уявляв (ла) собі, як з цієї величної пам'ятки архітектури виходить князь зі своєю княгинею. А позаду них ідуть слуги. Та на вулиці їх вже чекає карета, а кучер люб'язно відкриває їм двері. На мить здалося, що цей будинок описували у казці "Попелюшка".
Я вважаю, що пам'яткидаєш архітектури необхідно берегти та реставрувати. Тому, що це наша історія та невмируща пам'ять нашого народу.
На території садиби, ліворуч центральної алеї, розташований “білий будиночок”.
Будинок одноповерховий, дерев’ний, всередині і зовні оштукатурений. Дах з гонти, фундамент цегляний, веранда відкрита. В будинку дві кімнати, загальною площею 40 кв.м.
Перша кімната слугувала не тільки спальнею, але й була робочим кабінетом. Друга кімната – вітальня. В ній щорічно родина Косачів святкувала Шевченківські роковини, читала його твори, виконувались пісні на його слова. Тут Леся Українка з братом Михайлом часто збирали сільських дітей і організовували літературні читання.
В 1965 р., на будинку встановлена мармурова меморіальна дошка з написом: “В цьому будинку в 1893-1907 р. жила видатна українська поетеса ЛЕСЯ УКРАЇНКА”.
