-Привіт Василько!
-Привіт Ромко!
-Говорили що ти надумав їхати до Києву на мотофестиваль?
-Так,звичайно , я давно мріяв!
-А ти в батьків питав?Вони дозволили тобі?
-Хее..я вже самостійний! Я вирішив що поїду, знаю що батьки не дозволять їхати,тому не питав!
-Хм.м..зрозуміло, але де ж ти візьмеш гроші на квиток?
-Та к я ж два місяці відкладав, та й назбирав.
-Я думаю що тобі краще запитати у батьків, не дай Боже щось станеться з тобою, а батьки навіть не довідуються цього!
-Та , що зі мною може статись?
-Наприклад вкрадуть гроші на вокзалі, або он скільки випадків що дитина не повернулась додому,а ти сам збираєшся їхати в таке велике місто!
-Так...напевно ти правий, сьогодні ж запитаю у батьків!
У гущавині золотавих дерев протягають молоді зелені сосонки, а три старі сосни, зібравшись у купу, піднімаються над ними. На вохристо-жовтій траві видні зелені острівці.Вони «прощаються» із зеленими літніми денечками й, жовтіючи «переходять» у золоту осінь. На блакитному небі, по якому пливуть повітряні хмари, не видно хмар, сірості й інших ознак поганої погоди. Ріка - дзеркало всього пейзажу. На її гладі відбиваються дерева, які ростуть уздовж її й блакитне небо.Вона тягнеться, розділяючи картину на дві частини. Беріг ріки посипаний чистим, начебто просіяним, піском. Улітку там грає й купається сільська дітвора. Стежка, витоптана місцевими жителями, веде в густий ліс.Там вони збирають гриби й лісові ягоди. У правому нижньому куті видна тінь від великого дерева. Сам пейзаж намальований з висоти. Щоб зобразити все це, художник, напевно, забрався на височину, перед цим довго вибираючи місце, де він буде намалювати. Надихнувшись картиною, я приступилася до творчості, тільки я стала малювати не пейзаж з картини, а в моєму селі. Природа на ілюстрації була дуже схожа на нашу, Брейтовскую. Наприкінці уроку я показала роботу вчительці. «Молодець, п'ять»- схвалила вона.
