Духовна цінність – це те, що вище за матеріальні цінності те, що має бути на першому місці - це те, що варте поваги. Для мене духовними цінностями є любов, підтримка рідних та щастя...
Любов заснована на спільних інтересах, прив'язаності, довірі, турботі один про одного і духовній єдності. Тому саме любов грає найважливішу роль у житті будь-якої людини. Любов повсюди, вона ніколи не залишала й не залишить нас!
Підтримка близьких та друзів також дуже багато значить для нас. Коли людина прагне чогось досягти, для неї важливо постійно мотивувати себе. І у цій нелегкій справі не обійтися без підтримки рідних! Вони дають слушні поради, нагадують про твої досягнення у цій сфері, що дозволяє серйозно оцінити власні сили.
Щастя - це також дуже важлива духовна цінність. Щастя - це сенс життя! Суть нашого існування полягає в пошуку щастя, в тому, щоб навчитися будувати щасливе життя і бути щасливим! У кожного своє щастя та кожна людина намагається знайти його.
Цінності передають нам з самого народження наші батьки, вчителі, вихователі, друзі. Кожна людина виростає зі своїм набором цінностей. Практикуючи ці цінності в собі, дотримуючись їх просто тому, що ти так вибираєш, ти стаєш духовно сильною людиною!
Писала про побут українців.
Объяснение:
Про естетику українців можна говорити довго та захопливо, але я вирішила розповісти про одне та дещо цікаве.
Розглядаючи картини на яких було звичайне життя українців, я все частіше почала помічати, що саме більше на українських картинах було зображено українські хати і родини, які в них мешкають.
Розмірковуючи я дійшла до одної цікавої думки - естетика була у побуті української родини.
З самого раннього дитинства треба починати виховувати дитину, і тут, сім'я відіграє неабияку роль.
Родинне виховання формувались на грунті великої поваги до народу, його традицій, звичаїв, побуту. Це можна замітити, на прикладі біленької хатини, яка в сучасному світі все дедалі більше віддаляється від нас, вона як і людина, може бути пихата й засмучена, весела й сумна, вона вміє плакати і радіти. Все залежить від того, яка родина в ній мешкає і це передає естетику та красу українського народу.
Біла хатина завжди означала що вона гарна і чиста, адже а народі казали, що біла барва - це символ чистоти, морального здоров'я, душевної краси. В хаті стояла піч, яка була "центром життя і душа хатини". Вважалося - де тепло, там і добро, там злагода в сім'ї та забезпеченість родини.
Отже, балакати про вишиванку, вишиті рушники, мову та їжу можна балакати багато, але на мою думку біла хатина була самою головною естетикою українців.
