РОМАШКА
1Проклюнулась на леваді маленька ромашка. Навколо високі трави стоять. І всім їм до ромашки байдуже.
Незатишно стало ромашці, й вона сумно похилила голову. Коли чує: хтось грає. Срібно так, солодко.
Ворухнувся на ромашчиному стеблі один листочок, другий. Розплющила ромашка очі — аж то бджілка кружляє. її крильця бринять, і від того — музика.
Радіє зелена земля. Радіє синє небо. Ромашка підвела голову і розквітла: біла, біла, ще й з крапелькою жовтогарячого сонця.
І від того, що ромашка розквітла, літо стало ще краще.
Я люблю весну і конвалії, що своїми білосніжними дзвіночками вітають перші теплі промінчики і легенький свіжий вітерець, на лісових галявинах і берегах річок, де ще де-не-де залишилась крига. Своїм лисятчком, ніжно зеленого кольору, конвалія так швидко всотує весь сонячний мед, дарований їй небом, що кожної хвилини квітки стають більш усміхненими і мрійливими. Вигнутою стеблинкою конвалія струною хилиться по вітру і дзвоники-квіток підхоплюють весняні акорди. У серпні конвалія плодоносить червоними ягідками, що нагадують коштовне намисто.
