Неправильно розставлено розділові знаки в реченні А Тепер, коли тебе довго немає, я думаю: «Любуйся калиною, коли
цвіте, а дитиною, коли росте».
Б Він міг би сказати про себе словами Блока: «Одним із моїх натхнень була
чесність».
В Бувало так, що беручи до рук якийсь перекладний твір казав «А я ж
колись це теж перекладав».
Г«А на Запорожжі кошовий Сірко помер»,— занотовував для пам’яті
поколінь самовидець.

Хотинська фортеця — середньовічна укріплена фортифікаційна споруда у Хотині (Чернівецька область, Україна), збудована на межі XIII–XVIII століть на місці руського городища (Х—ХІІІ).
Ця твердиня на правому березі Дністра була однією з наймогутніших у тогочасній Східній Європі, важливим оборонним і торговельним пунктом.[1]
У списку руських міст далеких і близьких (XIV) згадується як Хотѣнь на Днѣстрѣ.
Після занепаду Руської держави та Руського Королівства, Хотинська фортеця перебувала в юрисдикції багатьох державних утворень — Королівства Польського, Молдовського князівства, Османської та Російської імперій. В цей період вона стає відомою й під іншомовними назвами: пол. Тwierdza Chocim, рум. Cetatea Hotin, тур. Hotin Kalesi, рос. Хотинская крепость.
У ХІХ ст. твердиня втратила своє стратегічне значення, і 1856 її було скасовано як військовий об’єкт.[2]
В 1960-тих комплекс споруд фортеці отримав статус пам'ятки архітектури (ох.№803).[3]
12 жовтня 2000 утворено державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця».[4]
За підсумками всеукраїнської акції, Хотинську фортецю визнано однією з «семи чудес України».

Коли на землю сходить ніч, коли все живе впадає в сон, вийди на ґанок, спустися босоніж у сад. Йди неквапно й обережно, щоб не потривожити нічної симфонії тиші. Здійми голову догори - й почуєш її перші акорди. З космічної безодні крізь безкінечну космічну темінь разом із сяйвом недосяжних зір долинуть до тебе звуки вічного вселенського життя. Всесвіт промовлятиме блідим світлом Місяця, миготінням Чумацького Шляху, яскравою арією зорі в її шаленому польоті. Ти опинишся наче всередині мушлі, сповненої звуків океану.

А тоді заплющ очі й затамуй подих. Ти почуєш, як до партії космічних інструментів долучаються м'які й шелесткі звуки трави, дзвінкі й різкі передзвони крапель роси. Зможеш розрізнити негучну партію ударних: то вступають дерева, випростовуючи гілля. Тонку мелодію струнних донесе вітерець, зачепивши сріблясту павутинку.

Зненацька в цю мелодію ввірветься звук тулумбаса - і ти здивуєшся: твоє серце, виявляється, має свою партію в цій вселенській нічній симфонії.

Объяснение: