Учора у нашій школі відбувся святковий концерт, присвячений 59-й річниці перемоги над німецькими загарбниками. Зранку всі були схвильовані, дещо напружені: чекали на приїзд гостей. І ось ми, виструнчившись із квітами в руках, стоїмо на парадних східцях. Всі зосереджено дивимося на вхідні двері. Вони відкриваються — і... я мало не впав від здивування. Першим йшов мій дідусь. Він був одягнений у свій новий костюм, а на костюмі виблискували ордени та медалі. Я страшенно пишався тим, що мій дідусь іде ось так, першим, відкриваючи парад ветеранів.
Потім усі розташувалися в актовій залі, і розпочався концерт. Учні нашого, 6-А класу, приготували естрадний номер, який складався з танцю та пісні. Нам плескали в долоні, і ми, схвильовані, сходили зі сцени, не пам'ятаючи себе. Але коли залунало з динаміків "День Перемоги" і всі встали, сльози навернулися мені на очі. Я підбіг до дідуся і вручив йому свій букет квітів.
Тепер наш 6-А клас вирішив влаштовувати щорічні концерти для ветеранів. Ми за ємо всіх взяти участь у святкуванні і сподіваємось, що всі відгукнуться на нашу пропозицію.
