20.Поширене означення НЕ ВІДОКРЕМЛЮЄТЬСЯ в реченні (розділові знаки пропущено) A Приголомшений велемудрою наукою я підводжуся з охололої стерні.
БШепіт пальмових гаїв і сузір'я схожі на тяжкі виноградні грона п'янять серце морехода.
В Двічі тяжко поранений раз майже вбитий Устим аж тоді в степу повірив, що вцілів.
ГНагрітий за літо яр диҳав Сашкові в обличчя перецвілими будяками.
Д Стомлені дорогою ми майже не розмовляли ледве тримаючись на ногах.​

Моє рідне місто – найкраще на землі. не тому, що тут пройшло моє дитинство і юність, не через до болі рідні місця, а тому, що воно дійсно зачаровує навіть просто проїжджих мимо людей. воно насичене особливим колоритом, його вулиці переповнені весняним настроєм, а люди привітні і доброзичливі. так було завжди. кожна пора року у містечку по-своєму неповторна. весна і літо – період, коли численні вулички, бульвари та площі поринають у зелені дерев та квітах, зранку до пізнього вечора гуляють родини з дітьми, закохані пари, гурти молоді. осінню та зимою місто поринає в досить теплу атмосферу затишку. воно ніби ховається в кокон, де все ж вирує життя, щоб навесні знову заявити про себе нескінченною енергією.наше місто славиться історичними визначними пам’ятками. тут є алея слави ветеранів , пам’ятник невідомому солдату, великому т. шевченку та бульвар г. сковороди з персонажами його творчості. в цих місцях завжди людно та гамірно, населення оберігає та цінує символи свого міста. також у місті є дитячий садок, школа, стадіон, будинок культури, велика бібліотека в центрі. а на околиці протікає невелика річка, з берегів якої відкривається чудовий краєвид – місце натхнення місцевих художників, фотографів та поетів. головна особливість мого рідного міста – в його неповторності. об’єктивно можна сказати, що ніде немає такого вдалого поєднання культурного, природного та людського потенціалів, як тут. найбільшою окрасою будь-якого міста чи селища є його населення, а в нас воно дружне, найщиріше та найдобріше. саме люди роблять все, що створено на території містечка живим та насиченим повітрям. я дуже люблю своє місто, воно надихає мене, змушує пам’ятати про своє походження та бути вдячною, що народилася саме в цих місцях.

Квіти – це диво, створене природою. Не буває некрасивих квітів. Всі вони різні – великі і маленькі, пишні і витончені, строкаті і строгі. З усіх прекрасних квітів я найбільше люблю лілії.

Ще з раннього дитинства мою увагу привертали ці яскраві і незвичайні квіти. Лілії – ніби принцеси, ошатні, стрункі, горді, привітно кивають нам своїми благородними голівками. Деякі з них навіть з «веснянками». Їх називають тигровими ліліями. Зазвичай вони яскраво-помаранчевого кольору, але бувають і рожеві, і бордові. Взагалі, зустрічаються дуже різноманітні сорти лілій, що відрізняються і за кольором, і за формою пелюсток і листя, і за кількістю бутонів на стеблі. І кожна з них прекрасна по-своєму.

Не дивно, що квітка лілії символізує досконалість. Дійсно, неможливо навіть уявити, чим можна було б зробити його ще кращим. Лілія була символом французької королівської династії, видно, не тільки у мене вона викликає «королівські» асоціації. Лілія – дуже жіночна квітка, особливо якщо вона ніжного кольору – білого або світло-рожевого. Букет з лілій виглядає дуже ошатно й святково.

А ще особисто мене в ліліях приваблює їх аромат. Такі ніжні й вишукані, лілії володіють насиченим, сильним запахом, від якого може легко піти обертом. Але він також і дуже приємний, незвичайний, несхожий на інших.

У висновку хочеться сказати, що потрібно пам’ятати: квіти – це частина живої природи, і їх потрібно берегти.