Разом пишуться:
Внаслідок, впродовж, довкола, задля, замість, заради, навколо, навпроти, назустріч, наперед, напередодні, наприкінці, обабіч, окрім, побіля, поза, поміж, понад, попід, поперед, попри, посеред, услід, щодо та ін.
Окремо пишуться:
В кінці, в напрямі до, в результаті, в середині, з метою, за винятком, на відміну від, на чолі, залежно від, незважаючи на, у разі, у зв’язку з та ін.
Через дефіс пишуться:
Прийменники, утворені приєднанням до прийменників з, із інших прийменників: з-за, з-поміж, з-понад, із-за, із-під, з-над, з-попід та ін.
Уточнювальними членами речення можуть бути:
1) підмети: Сухобрусові дочки, Марта й Степанида, були малими дуже гарні
дівчата (І. Нечуй-Левицышй);
2) присудки: Хлопець за два роки змінився, виріс, змужнів (О. Хапать ко);
3) означення: Ніч була гаряча, жнив’яна (І. Нечуй-Левицький);
4) додатки: Ніхто ще так не описував наших лісів, їхньої багатої флори, їхніх
щедрот і краси (Л. Волощук);
5) прикладки: Коли ви мені, старому батькові, не ймете віри, то я запишу на
папері (І. Нечуй-Левицький);
6) обставини: Он там, на горбку, має бути весела батьківська хата
(Ю. Мокрієв).
(І Увага! При відокремлених уточнювальних членах можуть вживатися слова
І окрім, крім, замість, за винятком, зовсім та ін.: Щемить — і вибух десь тут,
_| зовсім поруч (В. Козаченко).
Відокремлені другорядні члени речення можуть бути уточнювальними (поясню-
вально-уточнювальними зворотами). Уточнювальні члени речення конкретизують
поняття, звужують його. Вони бувають поширеними і непоширеними, наприклад: Її
зір немовби хотів проглянути аж туди, в саму незрозумілу й моторошну тайну без
конечності (Ю. Смолич); Я хочу встати вранці, на зорі (Л. Костенко); А там, за
Ятранню,- Веселі Боковеньки! (М. Вінграновський).
