Осене, красуне моя золотава! Ти нагадуєш мені ту руду лисичку, яку миттєво я побачив у лісових хащах. Опале листя, твій шерех нагадує мені дощ і навіює тиху печаль. Листопаде, твоя жовта заметіль схожа на вишукане мереживо. Що ж ти так рано до нас прийшла, люба осене? Пташки, не летіть від нас, ще рано вам у вирій. Квіти, залишайтесь такими ж яскравими, як влітку. Ми ще не намилувалися вами. Хмари, не закривайте небо сірим цупким покривалом, а ти, сонечко, виглядай частіше. Синє море, залишайся теплим і лагідним якомога довше! Будь довгою і теплою, щедрою і гарною, красуня-осінь
Объяснение:
Білка – моя улюблена тварина
(твір-опис)
На околицях мого міста багато лісів. У самому місті є великі красиві парки й сквери. Дуже часто там можна побачити білочок.
Восени ми з мамою гуляли в ботанічному саду. «Дивись, яка краса!» раптом зупинила мене мама. Тонкими гілочками біля самої верхівки великого дерева стрімко пересувалася білка.
…Я затамував подих. Білочка була зовсім близько. Сіла на задні лапки, а у передніх затисла знайдений горішок. Вона була дуже пухнаста, руда, а хвостик трохи світліший, сіруватий. На вухах шерсть китичками. Великими темними очима білочка дивилась просто на мене. Мить -і вона стрілою промчала стовбуром дуба, знову опинилась на самому вершечку.
