Змоделювати речення, ускладнені відокремленими обставинами, вираженими: а)
дієприкметниковим зворотом; б) іменником із залежними словами. Записати змодельовані речення, розставляючи потрібні розділові знаки. Пояснити пунктуацію реченнях.
Виділити граматичні основи. Дослідити, які речення за будовою є складними.
1). Двері відчинив сам господар (Ю. Мушкетик).
2). Вітер гнав перекотиполе, сік дрібним дощем, крупою (Ю. Клименко). 3). На околиці містечка
височить сосновий паркан (А. М'ястківський). 4). Співають птахи, літають мотилі, пахнуть квіти (Б. Лепкий).​

От так і в нашому житті. всі ми мріяли про відомі професії. як от, бути космонавтом, лікарем. мріяли, і навіть не замислювалися про іншу сторону медалі. людина може спеціально бачити і тій чи іншій професії тільки добрі сторони, як от, велика зарплати або мала кількість робити. так саме з нашими героїнями. серце однієї лине до природи, а іша мріє про шум міста. з першого погляду, будь - яка професія є легкою. але придивившись, подумавши людина починає помічати недоліки. напевно від народження людині притаманне таке явище як сумнів. купивши нове пальто, у голову починають лізти думки: "чи не завеликі гроші я за нього дала або дав?" чи "як я зразу при покумпці не замітила чи не замітив, що воно не модне?". ці сумніви появляються і у робиті. "чи правильну роботу я вибрав?", "чому така маленька зарплата?". 
вибір професії - дуже відповідальна справа, і , на мою думки, успішність цієї справи залежить від людини. вибираючи професію потрібно дізнаватися про неї, цікавитися всіма недоліками і т.д і т.п. ми не повинні відчувати тягара при думці про нашу робту, наша робота повиння бути нашим хобі.

В одному українському селі жив хлопчик Івась. Хлопчик був дуже щирий і добрий.
Одного разу, повертаючись зі коли, він побачив сумного діда Петра.
-Діду!Чого ви сумуєте? , -запитав хлопчик
-ех..Внученьку.. Старість не радість.Здоров'я погане, да і внуки уїхали у місто.
-Так це ж не привод сумувати!Посміхніться! Сонечко світить, погода чудесна. А за внуків ви не хвилюйтеся, хочете, я вам допомагати буду?
-Який ти добрий хлопчик.,- з посмішкою відповів дідусь,- я буду дуже вдячний тобі за допомгу.
Кожного дня, після того, ях Івась допомагав дідусеві і бабусі він завжди казав " Посміхайтеся частіше, бо посмішка прикрашае людину!"