НУЖНО СДАТЬ ДО 8.00. Прочитайте текст і виконайте завдання до нього.
ПЛЕКАЙМО МОВУ!
1. Слово відчиняє нам двері до краси світу до радості життя.
2. Коли воно входить у духовний світ дитини то доторкується до ніжних струн серця,
найпотаємніших глибин душі й видобуває найбільше диво – поезію.
3. Кожен народжується в душі поетом.
4. І головне розбудити ці поетичні струни.
5. Тоді народжується бажання самому повідати про красу навколишнього світу, про свої почуття
і думки.
6. Усе життя наше пов’язане з мовою.
7. Завжди ми шукаємо найточнішого для думок, або почуттів слова.
8. Можливості нашого пізнання безмежні.
9. І невичерпні можливості розвитку мови.
10. Постійно потрібно піклуватися про здоров’я нашого слова хвороби можуть бути
невиліковними.
11. Олесь Гончар у творчому замилуванні рідною мовою зазначав У вигляді мови природою
дано людині великий скарб. Не лише користуватися ним, рідним словом, а й натхненно
ростити, оберігати коріння й леліяти його цвіт – ось тоді воно й буде запашним та співучим,
сповненим музики й чару, життєвої правдивості й поетичності.
ПИТАННЯ ДО ТЕКСТУ

1. Позначте речення, у якому пропущена кома між частинами складнопідрядного речення.
А 1 В 3
Б 2 Г 4
2. Позначте просте речення, у якому пропущений розділовий знак при однорідних членах.
А 1 В 3
Б 2 Г 4
3. Позначте речення, у якому пропущено тире між підметом і присудком
А 4 В 6
Б 5 Г 7
4. Позначте речення, у якому не потрібно ставити кому при однорідних членах речення.
А 7 В 9
Б 8 Г 10
5. Позначте речення з прямою мовою (розділові знаки пропущено)
А 8 В 10
Б 9 Г 11
6. Позначте складне безсполучникове речення, між частинами якого треба поставити
двокрапку (розділові знаки пропущено)
А 8 В 10
Б 9 Г 11

Пісок
Дехто може здивуватися, що звичайний пісок є корисною копалиною, поряд з залізною рудою, вугіллям, мармуром. Але це так і є. Пісок - це неодмінна складова більшості сумушів, що використовуються у будівництві, наприклад, бетону. Тобто без піску нічого не побудуєш. Без піску не зробити скла, цегли та багатьох корисних речей. Тому дуже добре, що в Україні дуже багато місць, де можна видобувати пісок. Найближчий піщаний кар’єр знаходиться у кількох кілометрах від моєго дому. Ми часто здалека дивимося, як видобувають пісок. Кожного дня з кар’єру віїзджають великі вантажівки, повні піску. Вони везуть пісок на заводи, де він перетвориться на корисні речі.

Фарбоване в один колір або прикрашене різноманітними візерунками яйце мало символічне обрядове релігійне значення ще задовго до того, як у світі виникло християнство. До нашого часу дійшли перекази багатьох стародавніх народів, в яких воно виступає джерелом тепла і світла, джерелом життя, а деякі народи вважали його навіть зародком Всесвіту. Крім того, існують численні варіанти легенд щодо використання та значення писанок під час Великодніх свят щодо зв’язку традиційного писанкарства з подіями, відображеними у Євангелії.Нажаль, за врахуванням особливостей яєчних шкаралуп, середньовічні писанки не дійшли до нашого часу. Однак традиційне писанкарство в Україні існує вже багато століть, а в XIX столітті воно отримало популярність на всій території нашої країни і зараз декілька відрізняється, бо враховує особливості культурних традицій регіонів. Колекції українських писанок сьогодні можна побачити у музеях Києва, Львова, Лубен, Варшави, Кракова, Брно та багатьох інших європейських міст. Найдавніші писанки, зроблені нашими співвітчизниками, які датуються приблизно 1880 роком, зберігаються у краєзнавчих музеях селища Острів на Львівщині і селища Слобідка на Поділлі.Своєрідні відмінності місцевих українських писанок виникли на початку XX століття. Зараз розрізняють писанки Полісся, Подніпров’я, Поділля, Бойківщини, Полісся, Лемківщини і Гуцульщини. Наприклад, на Покутті і Слобожанщині більш поширені крашанки, а на Лемківщині та Бойківщині – великодні яйця і так звані шпильки. А найбільша дивовижність і філігранність національних орнаментів притаманні писанкам, яки виробляють на Гуцульщині, розписуючи їх спеціальним писаком з трубкою у вигляді конуса.Звичайно, писанки виготовляли навесні, перед Великоднем, а робили їх жінки і дівчата, іконописці і монастирські ченці, пекарі та кондитери. Тому й техніка малюнка завжди розрізнялася. Наприклад, на селі яйця найчастіше фарбували в один колір, зазвичай, використовуючи для цього лушпиння з цибулі та інші природні барвники. Іноді їх фарбували у кілька кольорів або прикрашували воском. У містах господарки вдавалися до різноманітних засобів і виказували неабияку винахідливість. На яйця наклеювали шматочки кольорового паперу, блискучої фольги, клаптики тканини або кольорові нитки. І в містах, і в селах крашанки здебільшого робили для себе, і лише інколи – для продажу на святкових ярмарках.У давнину з писанками чинили різноманітні магічні дії. Наприклад, для отримання гарного врожаю на весняного Юрія писанки катали по зеленій пшениці, а потім закопували їх в землю. А у Великдень зранку усі вмивалися водою, у яку звечора клали декілька писанок та срібних монет. Вважалося, що така вода надає красоти і сили. У всі часи свячені крашанки були оберегом домівки від вогню і грому, а людей і тварин захищали від лихого ока. Інколи писанки використовували навіть для лікування хвороб. Крім того, писанки завжди були об’єктом забавок дітей і молоді. Штовхаючись крашеними яйцями, вони випробували їх на міцність. У кого яйце залишалося цілим – той і вигравав. А з пустих писанок і тіста виготовляли голубів, додаючи до випічки хвіст з кольорового паперу. Таких голубів підвішували здебільшого по три разом неподалік від вікон, прикрашаючи таким чином святкове житло.У другій половині минулого століття значно посилився інтерес до народних промислів і української національної культури, завдяки чому у нашій країні відновилося і писанкарство, забуте у перші десятиліття радянської влади. Перед Великодніми святами у Коломиї, Косові та Вижлиці народні майстри продавали писанки на ярмарках. Спочатку писанковий промисел був розповсюджений лише в окремому регіоні, але з часом поширився і крашанки стали вважатися творами національного мистецтва, почали експонуватися на виставках і навіть з’явилися їх приватні колекції.Писанкарство збереглося і дійшло до наших днів завдяки майстрам старшого покоління. Сьогодні писанки продаються не тільки на святкових ярмарках, а й навіть у художніх салонах. Оригінальний орнамент українських писанок не тільки зачаровує своєю вишуканістю, гармонією колориту і мініатюрністю, кожен з них несе стародавні символи світорозуміння і природи, єднає нас з традиціями минулого. Українська писанка є символом нашого народу у всьому світі.