ЕСЕ "Доброта, доброчинність, чинність у ставленні до себе й до інших" ​

-Привіт Марино, давай підемо в кінотеатр? Квитки коштують не дорого, лише п'ятдесят гривень

-я б залюбки!але ж коли?

-одинадцятого лютого, о шістнадцятій годині.

-Та це ж після завтра!

-ну так що, йтимемо?

-не знаю що й відповісти.До нас приходять гості того ж дня, коли починається фільм,тільки о сімнадцятій,

-і як раз фільм триває одну годину, ти встигаєш

-Вибач, але я мамі обіцяла до накрити стіл та поприбирати

-та нічого, підемо якось в інший раз. до речі,через тиждень, дев'ятнадцятого лютого виходить новий фільм.Можемо піти

-Супер! давно хотілося подивитися щось нове.Я обов'язково прийду

-До зустрічі

-бувай

Багато в Україні є красивих міст і сіл, але найбільше мені подобається рідне місто. У ньому я народився і живу, тут я познайомився зі своїми друзями, пішов у школу. Мій дідусь живе разом з нами. Він часто розповідає цікаві історії про наше місто і його мешканців. І в школі на уроках народознавства та історії вчителі розповідають нам про славетне минуле нашого рідного краю.

Колись, у сиву давнину, в степу виникла невеличка фортеця. її збудували козаки, які мужньо захищали свій народ від татар. Закінчилась війна, фортеця перетворилася спочатку на містечко, а потім на велике місто — справжній промисловий і культурний центр. У ньому є багато проспектів з красивими будинками, театри і кінотеатри, зоопарк, парки відпочинку.

З мамою у вихідні дні ми прогулюємося його чепурними вулицями. Мені приємно бродити в тіні дерев вулицями і дивитися на все, що відбувається навколо, бо я своє місто дуже люблю.