Духовність – це внутрішній світ людини, зв’язок людини з релігією.Головне завдання, яке стоїть перед суспільством у сфері духовного життя, полягає в тому, щоб створити умови для найповнішого освоєння людиною багатогранного потенціалу як української, так і світової духовності й культури. Надзвичайно важливо також створення умов для всебічної самореалізації духовно-культурного потенціалу, сутнісних сил людини, свого власного духовного світобачення і світосприйняття.духовна людина не обов’язково повинна належати до якоїсь релігії, для неї найголовніше — мати віру.Справді, серед людей панують різні погляди на духовність. Написано тисячі книжок про те, як розвинути духовність, але ті, хто їх читає, і далі відчувають порожнечу та замішання.Головним у духовній культурі особистості є активне, творче та відповідальне ставлення до життя - до природи, іншим, перед самим собою. Ознака духовної культури особистості - готовність особистості до самовіддачі та самовдосконалення.
Навчання в школі -найсильнійший стиму розвитку уваги.Увага одна із основних умов успішної навчальної діяльності,втой же час у навчальній діяльності вона і розвивається.У школі увага учня підпорядковується розпорядку навчальної роботи,від дитини вимагається бути уважним не тільки до того,що цікаво,але й до того,що менш цікаво але обов'язково як для учня.Навчання вимагає від дитини певних вольових зусиль, а також постановки мети:вивчити,написати,зробити, слухати і він змушує себе виконувати потрібну роботу.На цій основі відбувається поступовий перехід від переважаючої на початкових етапах мимовільної і нестійкої уваги до зміцнення і розвитку довільної,зосередженої і стійкої уваги. Уміння керувати своєю увагою наростає з кожним роком.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
