1 Хтось із мудрих мовив що байдужість - то душевна підлість.
2 Пахнуть хлібом слова що мене їх навчила мати.
3 Книга вчить як на світі жить.
4 Хто нічого не робить той ніколи не має часу.
5 Коли в людини є народ тоді вона уже людина.
6 Я люблю їхати в поле тоді коли ниви зеленіють.
7 У селі де немає молоді немає майбутнього.
8 Щоб на землю прийшло сподіване щастя треба великої праці.
9 Література яка мала Тичину й Довженка не може здрібніти чи зникнути.
Жирним - головна частина, простим - підрядна.
Відповідь:
У мене є товариш, якого звати Ілля. Він має світлу голову, є бистрим на розум. Ілля дуже чемний хлопчик. Він завжди швидко приходить на до коли я цього потребую. Я також намагаюсь бути гарним другом для нього. Але чи завжди я можу ним пишатися? Я вважаю, що так. Ілля - це мій близький товариш, з якого я можу брати приклад.
Чому ж я пишаюсь своїм товаришем? Я пишаюсь ним тому, що він зміг виграти важливий для нього конкурс з англійської мови. Наступного навчального року Ілля поїде навчатись до Англії. Всього цього він досяг своїми стараннями. Цього року Ілля показав, як важливо бути беручким до праці. Як каже мій товариш, працелюбність – запорука успіху. Якщо весь час лічити ворон, то досягти чогось не вдасться ніколи. Я вважаю, що мій друг – гідний приклад для наслідування. Саме тому я ним по-справжньому пишаюсь!
