Золоті степи й чарівні поля, високі гори та низькі зелені трави - все це наша ненька-Україна. Тому й не дивно, що у нашого народу є безліч символів-рослин.
Наприклад, червона калина уособлює кохання й щастя, а ось чорнобривці - рідну матір і дитинство. Могутність і довголіття символізує дуб, а тополя - дівчину та її нещаславу долю.
На мою думку, дуже важливо володіти інформацією про символи рідного краю, адже ще з самого дитинства вони є частинкою нас, тому дізнавшись більше про них, довідаєшся і багато про себе та свiй народ
1. Розцвітай же, слово, і в родині, і у школі, і на заводі, і у полі пречудесно, причудово — розцвітай же, слово! (П. Тичина). 2. Мов у дзеркалі, видно в воді і небо, і кучерявії в’язи, що повибігали на самий край і попростягали зелені лапи над річкою (П. Куліш). 3. Ми знімали картину, в якій було кілька прикордонних епізодів (Л. Смілянський). 4. Журавлі пролетіли і полудень принесли (Народна творчість). 5. А коли вони притихли, на перехресті в метелиці окреслилась постать якогось чоловіка (М. Старицький). 6. Небагаті у мене скарби, Але й ті я не всі зберіг, Залишивши для віршів фарби І думок нешвидкий розбіг (В. Симоненко). 7. Нестрашні для мене вітри, Ні підводнії каміння, — Я про них би й не згадала В краю вічного проміння (Леся Українка).
