Олеся цілісінький день чимось засмучена. А може, просто замислена. Дівчинка й сама не змогла б визначити свій настрій. Щоб навести лад у думках і почуттях, вона вирішила порадитися з Богданом. - Богдане, скажи щиро: ти почувався коли-небудь щасливим? - Звісно. А ти що, ні? - здивувався хлопець. - Не так, щоб ні, але я не впевнена, чи то було справжнє щастя. От скажи, коли ти щасливий. - Що тут мудрувати. Я був щасливий, коли мені подарували новенький велосипед. Дуже щасливий, коли немає домашніх завдань і можна цілий вечір грати у футбол... - Ех, Богдане, це в тебе якесь дитяче щастя. Ще б сказав, що ти щасливий, коли з'їси шоколадну цукерку або надмеш жувальною гумкою бульбашку.
Я пам'ятаю одну історію. Коли я була в школі, то бачила, що першокласники купуючи в буфеті цукерки, боялися їх показувати серед старшокласників. Чому? А ось слухайте. У компанії старшокласників був один командир, який сам за всіх приймав рішення. І саме він все вкрадав у першокласників. У компанію старшаків входили всі учні з 15 по 16 років, крім одного Вадима, якому 15 років. Він не любив красти, а хотів всім зробити добро, ось йому тільки заважала його скромність. Ідучі, він побачив, що маленького хлопчика б'є та зграйка старшокласників. Він не витримавши вдарив старшого головного хлопця, і той більше ніколи не крав, і його вигнали зі школи. А Вадим зрозумів, що потрібно в такій ситуації не стояти в сторонці, а захищати честь першокласника (або слабшого за нього людину). Отже, ця історія вчить, що потрібно не боятися в своїй правоті, а ще захищати слабших.
Удачі)))
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
