Перепишіть речення, поставте, де потрібно, коми при відокремлених поширених означеннях. Виконайте повний синтаксичний розбір речень (три на вибір).
1. Компанія щойно весела і шумна раптом зів'яла і розпалась. 2. У вагон вривається гарячий
вітер вигнаний вихором потяга з-під гущавини борів настояний на торішній глинці. 3.
Проковтнули тишу обважнілі від снігу сосни. 4. Вихований без матері Борис не звик до
виявів чулості. 5. Удалині сивою смугою бовваніє ліс оповитий морозяним серпанком 6.
Переповнений любов'юя відкрив кохання книгу. 7. Акації стояли саме в цвіту заквітчані
безліччю білих китиць. 8. На повитих мороком вулицях не припинявся рух 9. І вже забу та
Богом і людьми живе Маруся в захистку зими.​

Ім'я М. А. Шолохова відомо всьому людству. Його видатної ролі у світовій літературі XX століття не можуть заперечувати навіть супротивники соціалізму. Добутку М. А. Шолохова вподібнюються епохальним фрескам. Проникливість - таке визначення таланта Шолохова. Під час Великої Вітчизняної війни перед письменником устало завдання: разити своїм повним пекучої ненависті словом ворога, зміцнювати любов до Батьківщини в радянських людей. Провесною 1946 року, тобто в першу післявоєнну весну, зустрів випадково М. А. Шолохов на дорозі невідомої людини й почув його оповідання-сповідь. Десять років виношував письменник задум добутку, події йшли в минуле, а потреба висловитися все збільшувалася. І от в 1956 році за кілька днів було завершене оповідання-епопея «Доля людини». Це оповідання про великі страждання й велику стійкість простої радянської людини. У головному герої, Андрію Соколові, з любов'ю втілені риси російського характеру, збагачені радянським життя: стійкість, терпіння, скромність, почуття людського достоїнства, що злилося з почуттям радянського патріотизму, з великою чуйністю на чуже лихоОповідання складається із трьох частин: авторської експозиції, оповідання героя й авторської кінцівки. Уже в експозиції намечаются дві основні теми оповідання - війни й весни, життя й смерті. Автор спокійно розповідає про прикмети першої післявоєнної весни, він як би підготовляє нас до зустрічі з головним героєм, Андрієм Соколовим, ока якого, «немов присипані попелом, наповнені такий неизбивной смертною тугою, що в них важко дивитися». Епічний авторський зачин переміняється драматично перенасиченим оповіданням, «оповіданням в оповіданні». Соколів згадує про минуле стримано, утомилося, перед сповіддю він «згорбився», поклав на коліна більші, «черстві» руки. За друга година оповідання перед нами проноситься ціле життя, а стислість оповідання лише підсилює драматизм. І дійсно, доля Соколова повна таких тяжких випробувань, таких страшних втрат, що здається, неможливо людині винести все це й не зломитися, не впасти духом.

Це було дуже радісним для Дон Кіхота та Санчо Панси, так як вони нарешті будуть жити по-новому. Але в них виникне почуття страху, так як не знали, де вони знаходяться. По-перше, Дон Кіхот розіграється своєю фантазією, і може боротися з машиною, або причепитися до людей (які будуть здаватися йому дивними, які будуть одягнені не так як Дон Кіхот або Санчо Панса) . По-друге: вони будуть усе уважно розглядати. Таке вони у житті не бачили.
Отже, ось що буде, якщо Дон Кіхот та Санчо Панса опиняться у наших часах.