(1) Якщо оглянутись навколо, то неодмінно побачиш вежу католицької церкви, яка в ранішньому яскравому сонці спалахує рожевим світлом. (2) У центрі постійно гуляють люди і складається враження, що в місті - за-
вжди свято. (3) Ніхто нікуди не поспішає, кав'ярні переповнені, а в мага-
зинах багатолюдно. (4) Тут завжди можна несподівано зустрітися з сім'єю
циган, говірких, веселих, у розшитому золотом одязі.​ 1. пунктуаційну помилку допущено а реченні? 2.поширене відокремлення допущено в реченні 3. неоднорідні означення вжиті​

Недалеко от Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори. Яр в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами; од яру на всі боки розбіглись, неначе гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах. На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах, в осоці, зеленіють левади. На високих гривах гір кругом яру зеленіє старий ліс, як зелене море, вкрите хвилями. Під однією горою, коло зеленої левади, в глибокій западині стояла чимала хата Омелька Кайдаша

(Іван Нечуй-Левицький , "Кайдашева сім"я")

Прислівник — це незмінна самостійна частина мови,  що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою?
Прийменник — незмінна частина мови, що виражає залежність іменника, прикметника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні. Він на питання не відповідає, бо є службовою частиною мови.
Сполу́чник — це службова частина мови,  яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Він на питання не відповідає, бо є службовою частиною мови.