1. Я так люблю ці вересневі дні за спокій у природі, у розмові, за паморозь на сливах, за любов, за павутину бабиного літа (В. Підпалин).
Я — підмет, люблю — присудок.
2. Людина родиться для щастя й радості, і бореться вона, і діє во ім'я щастя (О. Довженко).
Людина — підмет, родиться — присудок. Вона — підмет, бореться, діє — присудки.
3. Заглядає в шибку казка сивими очима, материнська добра ласка в неї за плечима (В. Симоненко).
Казка — підмет, заглядає — присудок. Ласка — підмет, за плечима — присудок.
4. Таке все тоді звичайне, таке все тепер дороге! (Л. Костенко).
Все — підмет, звичайне — присудок. Все — підмет, дороге — присудок
5. В поле виходжу, і, здається, бачу і цвіт очей, і посмішку гарячу (А. Малишко).
Виходжу, бачу — присудки.
Підмет підкреслити однією прямою лінією, присудок — двома прямими лініями
Не вказано, яке слово виділене. І що саме треба "описати".
Але я знайшла завдання в підручнику.
Здається [здайе'ц':а]
Перед дзвінким приголосним [д] префікс з- вимовляється дзвінко. Пишемо в ньому букву з, бо с пишеться тільки перед літерами к, п, т, ф, х.
Літера "є" позначає у вимові два звуки [йе], бо стоїть після голосного.
Внаслідок уподібнення у вимові близькі звуки [т'] і [с'] вимовляються як один подовжений [ц':] - буквосполученню ться відповідає звукосполучення [ц':а].
1. Собака лягає біля багаття, кладе голову на передні лапи й не кліпаючи дивиться на вогонь. 2. Я ненавиджу тих, що не сіявши жнуть, що садів не садивши плоди об‘їдають. 3. Недооцінюючи силу і винахідливість греків, перси потрапили в пастку. 4. Хлопці побігли на вогники спотикаючись, падаючи, хакаючи, не зводячи очей із жар рок. 5. Життя — це терниста нива: не пройдеш, ноги не уколовши. 6. Недобачаючи в темряві, хлопець обережно намащувати шлях палицею.
Звороти — те, що відокремлено комами.
Но это не точно)))
