9. Запишіть частки, знімаючи риски. Не/мir, нещастя, не/веселий, не/читаючи, не/виправлена помилка, не/кричав, не/виконана вчасно
робота, недбалий, не/вірив, не/досипати, не/продумана тема, не/активний, не/хотя, не/виконаний
план, не/зважай, ні/який, ні/звідки, ні/від/кого, ні/за/чим, ні/коли, ані/трохи, ні/про/що, ані/телень
ні/чийому/
10. Запишіть речення, підкресліть головні й другорядні члени речення, назвіть частини мови.
Навколо майдану стоять голі верби, але вже над ними гудуть бджоли.​

Ми знаємо, що Велика Вітчизняна Війна - це найстрашніша війна. Скільки жертв! Скільки спалених міст, селищ і сіл! Взяти, наприклад, історію білоруського села Хатинь, яке було спалено дотла разом з жителями села. На цій війні дітям з міст довелося встати за верстати на заводах, на місця своїх братів і батьків, що пішли на війну. Не доїдаючи і не досипаючи, діти стояли біля верстатів і випускали снаряди для танків, гармат. Сільські хлопчаки та дівчата йшли в ліс і ставали партизанами. Підривали німецькі ешелони з військовою технікою і ризикували життями, перебуваючи в стані ворога, добуваючи цінну інформацію для партизанів. Дуже важко довелося дітям воєнної доби. У мене прадід - ветеран війни. Він воював всю війну і дійшов до Берліна. Воював артилеристом. Правда, він не любить говорити і розповідати про війну. Дуже багато болю і горя він бачив. Дуже багато втратив друзів на фронті. Сам він теж отримав важке поранення. У нього немає половини стегна, але він до цих пір тримає поставу, хоча ходить за до тростини. Я дуже пишаюся своїм прадідом. Бажаю йому довгих років життя. І хочу, щоб довго жили наші ветерани. 

Игорь медленно шёл по тротуару, ругая себя за то, что не перешёл на другую сторону дороги на предыдущем перекрёстке. До следующего оставалось ещё метров двадцать и он, вздохнув, заставил себя идти дальше, предвкушая то, как, перейдя, окажется на теневой стороне. Во-первых, ему станет не так жарко, хотя духота в тени точно такая же, как и под жаркими лучами летнего солнца. Во-вторых, можно будет проверить телефон на предмет непрочитанных сообщений, экран которого совершенно невозможно было разобрать из-за яркого света. И это притом, что его мобильный был простой – без новомодных сенсорных экранов и кнопочного минимализма. Днём на таких гаджетах было совершенно невозможно что-либо прочесть, да и вообще, парню казалось, что это излишняя трата денег. Телефон нужен, в первую очередь, чтобы звонить, а всякие приложения и игры делают из него дорогую игрушку, стоимость которой иногда сопоставима с хорошей зарплатой. Поэтому его средство связи отличалось цветовым и функциональным аскетизмом, являясь при этом крайне надёжной и почти не «убиваемой» моделью, что часто являлось причиной шуток одногруппников.