1.Прочитайте текст. Спишіть 1 речення, визначте частини мови. Випишіть із тексту 5 дієслів, вкажіть особові закінчення, час, вид і дієвідміну кожного з них. Певно, влітку, купаючись у морі чи річці, ти пробував розплющувати очі під водою. Дивишся довкола — і бачиш не водорості й каміння, а розпливчасті зелені й бурі плями. Бо наші очі можуть добре бачити тільки в повітрі. Риби — ті бачать тільки у воді.

2.Укажіть рядок часток:
а) понад дорогою, виконала б;
б) серед верб, хай знають;
в) навколо школи, лише сьогодні;
г) годі сперечатися, нехай скаже.
3.Укажіть рядок, де частки пишуться через дефіс:
а) зробив(таки), мов(би);
б) скажи(но), стільки(то);
в) як(би), (най)сильніший;
г) що(за), як(раз).
4.Укажіть рядок, де всі слова з НЕ написано правильно:
а) невиконана робота, не весела дівчина;
б) ненавидіти, недописаний;
в) не прочитана книга, не один;
г) не можу, непрочитавши.
5. Укажіть розряди часток: 1.Формотворча 2. Заперечна
3. Модальна 4. Вказівні
а) хай; б) ні; в) над; г) ну; д) це.
6. У якому рядку всі слова є службовими частинами мови?
1) посеред, немов, щось;
2) щоб, таки, з-попід;
3) проте, тому що, дуже;
4) якби, для, агов.

до завтра

Твір на тему осінь

Це велике щастя, що ми живемо на такій географічній широті, де маємо аж  чотири пори року – прекрасні та несхожі між собою. Усі вони дарують нам свою красу. Осінь вважається найпримхливішою, мабуть, через мінливість осінньої погоди. То світить нежарке сонечко, то накрапає сумний дощик, то стоять сірі похмурі дні, то дує сильний вітер…  Проте є в осені величава дозріла краса.

У вересні та на початку жовтня природа пишна, яскрава: дерева змінюють зношене вже зелене вбрання на розкішні золоті шати, оздоблені яскраво-жовтими та червоними прикрасами. Спека минула. Стоять теплі ясні дні, погода м’яка, що так і хочеться блукати тихими вуличками та милуватися красою, що оточує тебе.

Аж очі розбігаються від багатства кольорів! Зацвітають осінні квіти – айстри, жоржини, та й досі пливе в повітрі аромат троянд. У пору бабиного літа все навколо вкрите вигадливими сіточками-павутинням. І коли пройде легкий дощик, його краплі плутаються в них та виблискують на сонці, не змочивши творіння павуків.

А потім осінь стає сумною. Поволі опадає листя з дерев, перетворюючись на м’який килим, що шурхотить під ногами. А якщо раптом вдарить хоч легенький мороз, більшість дерев роняють усе листя водночас. До наступної весни вирушають птахи у теплі краї. Стає холодніше, і тому не хочеться дощу, а дощить частіше й частіше. І вітер дужчає. Ще й сонце заходить усе раніше, на вулиці холодно та незатишно. І осінь, прощаючись з нами, непомітно переходить у зиму…

Одного разу зі мною трапилася неприємна пригода. Мабуть, в мене ще мак цвів у голові. Розпочалося з того, що в крамниці мені дали більшу здачу, ніж потрібно. Я одразу вхопив очами, що грошей було більше, та не сказав продавцеві, бо давно вже поклав очі на наклейки з автівками, а батьки були проти купувати їх. Тож я витратив гроші на ці наклейки. Та коли прийшов додому, якось мені неспокійно на душі було. Соромно, хоч і грошей було на одну панюшку. І наклейки зовсім не радували. Тоді я пішов до мами та виклав їй усе як на духу. Від сорому моє обличчя налилося жаром. Та мама сказала, що нічого страшного. Якщо я зрозумів, що на чужому нещасті щастя не збудуєш, тож нехай це буде для мене урок. Вона дала мені грошей, які я відніс продавцеві. Та була приємно здивована та подякувала мені за чесність. В мене нібикамінь звалився з душі.

Фразеологізми у творах виділено курсивом