Соснове - прикметник, означення; гілля - іменник, підмет; пошпигувало - дієслово, присудок; голками - іменник, додаток; в - прийменник, щоки - іменник, обставина; й - сполучник, крізь - прийменник, одяг - іменник, додаток; чіпляло - дієслово, присудок; вологу - прикметник, означення; лоскотну - прикметник, означення; павутину - іменник, додаток; на - прийменник, лоб - іменник, обставина; на - прийменник, вуха - іменник, обставина; на - прийменник, щоки - іменник, обставина; а - сполучник, плечі - іменник, додаток; холодила - дієслово, присудок; роса - іменник, підмет. (Складносурядне речення з протиставним сполучником а, розповідне, неокличне; І речення двоскладове, поширене, повне, неускладнене; ІІ речення двоскладне, поширене, повне, неускладнене) Так як речення складносурядне, то обидві частини рівноправні, а отже, не має головної і підрядної частини.
Объяснение:
-
самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий?
Дуже близькою частиною мови є дієприкметник
вказуе на ознаку
запаху (п’янкий, запашний),
кольору (білий, зелений),
віку (старенький, давній),
розміру (величезний, середній),
матеріалу (діамантовий, дерев’яний),
якості (твердий, гнучкий),
принадлежності (зятів, сестрин),
простору (далекий, близький),
часу (ранній, вчорашній)
внутрішні властивості (добрий, щедрий),
зовнішні прикмети (смаглявий, чепурний),
ознаки за відношенням до місця (міський, районний).
У реченні прикметник найчастіше виступає як означення, що є його основною синтаксичною роллю
