1) чи легко бути молодим? На перший погляд здаеться, що це питання нескладне, але чим більше я задаюся чим питанням, тим більше переконуюся, що неможливо однозначно відповісти на нього.
Для мене молодим
бути добре: чудовий, щасливий час, але разом з цим відчувається складність у навчанні, брак вільного часу, життєвого досвіду.
2) Можу впевнено сказати чого я чекаю від майбутнього. Звичайно, можуть втрутитися обставини, що не залежать від мене, та розруйнувати мої плани. Проте, це нікому не відомо напевно. Тому я вважаю, можна й треба планувати своє майбутнє та прикладати зусилля для того, щоб втілити їх у життя.
Кожна поважаюча себе людина шукає сенс життя, щось таке, до чого треба було б наполегливо йти в майбутньому, щось, заради чого можна було б жити або навіть вмерти. Знаходячи своє призначення, вона починає пізнавати себе, виявляти сильні та слабкі сторони. Але чи можна розкрити увесь свій потенціал за такий мізерний відрізок часу, відведений нам для існування? Чи реально пояснити людську сутність - те, що знаходиться набагато глибше за кров, кістки та судини, той вогонь всередині, що змушує нас жити, думати, робити вчинки? І чи існує якесь універсальне майбутнє, до якого повинно прийти усе людство, щоб зрозуміти себе? Людству кардинально потрібно змінити своє ставлення до світу та до ходу своїх думок. Потрібно навчитися думати глобальніше й ставити перед собою цілі з перспективами зоряних масштабів.
Зрозуміло, що навряд чи хтось дійсно захоче змінити цей світ. Та й нібито це так легко: взяти й змінити його. Але якщо все ж таки комусь з нас вдасться? Мені чи вам, мої дорогі читачі. Якщо? Адже ми теж люди. І всередині кожного з нас теж горять вогники, котрі дають нам не тільки сили йти вперед, не зважаючи ні на що, а ще й крупиці надії. Надії на кардинальні зміни. Надії на кращий світ.
